Бер 6

Мощі Івана Павла ІІ в Любені

Рубрика: Місто,Церква

У Великому Любені від 2 до 9 березня 2014 р. перебуває Свята Місія з Блаженним Папою Іваном Павлом ІІ. Мощі Блаженного знаходяться під опікою місіонерів у церкві Святого Миколая (УГКЦ). Щодня о 8:00, 10:00 та 18:00 відбуваються Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми.

У п’ятницю, 07.03., о 10:00 буде відслужена спеціяльна Служба Божа за хворих.

У суботу, 08.03., крім щоденних Служб, о 16:00 буде молитва і благословення маленьких дітей.

У неділю, 09.03., об 11:00 — загальне закінчення Святої Місії, віднова Святого Хрещення, урочисте Святе Причастя, Апостольське Благословення і надання повного відпусту.

Бер 1

10 заповідей нової України

Рубрика: Культура,Майдан

1) Не давати і не брати хабарі
Риба гниє з голови, а в нашому випадку – країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза “ну, ти ж знаєш, що треба зробити” – все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір’ям. Не буде пропозиції – не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе – припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.

2) Не красти
Важко втриматись від спокуси підправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі в кишеню покласти трошки більше. Особливо, коли на тебе вдома очікує сім’я. Треба навчитись систематично вивітрювати з голови дурні звички родом з СРСР: брати те, що вам не належить або погано лежить будь-де – на роботі, на вулиці чи деінде. Ви крадете не у когось нереального – ви обкрадаєте в першу чергу самого себе – бо жити ж тут вам. Кожного разу, коли у вас виникатиме таке бажання – погляньте на себе у дзеркало і побачте там Януковича.

3) Поважати інших
Мирне співіснування неможливе без поваги, і саме воно стане запорукою економічного успіху. Лише коли ми навчимося поважати інших людей – незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, якої вони нації, віросповідання, орієнтації чи яку музику слухають і яких політиків підтримують – лише тоді зможе початися справді мирне життя. Просто прийміть те, що хтось не такий, як ви – і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.

4) Допомагати
Вбивайте вірус байдужості в собі. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась у чужому районі. Це не соромно, це навпаки – дуже приємно! Щира посмішка та слово “дякую” мотивує краще за всі нагороди та премії. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вам – ви б не хотіли залишитись насамоті, правда?

5) Тримати чистоту
Чомусь, як тільки ми потрапляємо за кордон, у нас вмикається режим “Європи” – ми припиняємо смітити та порушувати правила. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані – постійно і вдома? Це дуже просто: ніж жалітись на те, який срач біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки та обгортки будь-де. Не бійтесь поширювати цей приклад на оточуючих, якщо бачите, що хтось навіть не думає про те, де викидати сміття.

6) Самоорганізовуватись
“Хата скраю” – це архаїзм та девіз старої України. Гаслом нової України має стати самоорганізація. Якщо ви не вірите – подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко – навіть коли вас 10, 500 чи тисячі. Ведіть діалог з сусідами – відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами та розвивайте робочі колективи. Одна людина здатна зробити багато чого, а група самоорганізованих людей – ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтесь з тими, хто солідарний з вами – і ви зможете вирішити будь-яку проблему.

7) Брати відповідальність
Настав час розширити коло відповідальності трохи далі, ніж ви звикли до цього. Потрібно прийняти цю думку до уваги: лише ви несете відповідальність за власне життя та за власний успіх, і ніхто інший! Ваша відповідальність – це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, щоб представляти ваші інтереси. Не бійтесь брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки та своїх близьких: це додає наснаги, сил та впевненості у діях. Це – фундамент вашого існування.

8) Не боятись
Це – саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх – це єдина перепона до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми змогли жити у країні без страху. Щоб ми не боялись гуляти містами, відстоювати свої права, ловити злодіїв та вільно висловлювати свою думку. Свобода – це перша сходинка до змін. Лише будучи фізично, морально і духовно вільними, ми зможемо втілити у життя всі ті мрії, про які думаємо кожного дня.

9) Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і зробить порядок біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в обличчі чиновників чи влади дасть вам роботу чи вирішить проблеми. Найбільш незадоволені життям – це ті, хто скиглить і чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте і дійте! Лише від вас залежить, наскільки хорошим буде ваше життя.

10) Розширювати світогляд
Час вийти на світло з печер своїх стереотипів. Час позбутися міфів, які постійно насаджують вам політики чи ЗМІ – лише так ви знайдете справжню істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте чи не бачили. Подорожуйте – починайте з найкращих куточків своєї області і закінчуйте найкращими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги та знайомтесь з новими людьми. Відкрийте себе для світу, і він відкриє всю свою неймовірність для вас.

За матеріалами Inspired.

Лют 26

Перші наслідки революції

Рубрика: Майдан

Передовсім треба розуміти, як влучно написав хтось в інтернеті, що через загибель людей на Майдані, перемоги у цій революції вже не буде. Не буде такої ейфорії, як була після переможного завершення Помаранчевої революції у 2005 році. Ми ніколи не зможемо влаштовувати бурхливих святкувань чергових річниць, бо завжди перед очима стоятимуть світлі обличчя Героїв Майдану, котрі віддали своє життя за перемогу народу над злочинною владою. Хлопців, котрі зі своєї «Першої», «Чотирнадцятої», «Львівської», «Гуцульської»… сотні перейшли в «Небесну Сотню», як їх окреслили побратими.

До середини лютого дехто періодично намагався посіяти сумнів, мовляв, Майдан ось-ось розійдеться, а сякі-такі здобутки революції будуть розтринькані, як це вже мало місце за нашої пам’яти, громадянин Янукович з металевими нотками в голосі час від часу виступав зі зверненнями до народу, пригрожуючи силовим втихомиренням «екстремістів», його поплічники з піною на губах добирали найобразливіші епітети для окреслення повстанців, а міністри злочинного уряду і деякі народні депутати кричали, що міліція занадто поблажливо ставиться до майданівців – з ними треба розправлятися жорстко.

Після розстрілів 18-20 лютого ні в кого з повстанців не залишилося жодних сумнівів у тому, що Майдан стоятиме, доки не будуть виконані головні вимоги протестувальників. Більше того, майданівці не стояли, не гинули і не збираються відстоювати будь-кого з політиків. Це вони довели в черговий раз, коли зупинили автомобілі Арсенія Яценюка і Юлії Тимошенко, пригадавши їм, хто виборов для них волю, і чиїми слугами (а не панами) вони повинні бути. Значний здобуток Майдану полягає в тому, що люди не хочуть змінити клоунів, щоб цирк залишився. Вони вимагають поміняти життя! Крок до цього – викорінення корупції. Хлопці і дівчата з Майдану попереджають: хто візьме або дасть хабаря, стає одним із вбивців Небесної сотні.

А тепер про деякі з перших здобутків Революції гідности.

20.02 депутати Верховної Ради врешті змогли зібратися на екстрене засідання. Виявилося, що Янукович втік, тому єдиною легітимною владою в державі залишилася Верховна Рада. Першим документом, який вона прийняла, стала постанова про припинення вогню і повернення всіх силовиків у місця своєї дислокації. Верховна Рада працювала протягом усіх вихідних, оскільки ситуація вимагала негайного врегулювання.

Верховна Рада прийняла також постанову про те, що повертається Конституція України в редакції 1996 року зі змінами 2004 року. Ця конституція обмежує права президента і розширює повноваження парламенту, таким чином усуває можливість узурпації влади однією людиною-диктатором. Парламент оголосив дострокові президентські вибори на 25 травня 2014 року у зв’язку з тим, що Віктор Янукович самоусунувся від влади.

Депутати звільнили від виконання обов’язків колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка та висловили недовіру Генеральному прокуророві Пшонці. Була прийнята також постанова про запобігання проявам сепаратизму та іншим зазіханням на основи національної безпеки. У відставку відправили найбільш антиукраїнських міністрів, зокрема, Табачника – міністра освіти, який наніс величезну шкоду вітчизняній системі освіти, перетворив міністерство в тотальну корумповану систему. Верховна Рада звільнила суддів Конституційного Суду, які своїми рішеннями порушили закон, зґвалтували Конституцію України і віддали Януковичу повноваження, які йому не належали. Суддів звільнили за порушення присяги та вчинення антиконституційних дій.

Було прийняте рішення, яке дозволило звільнити з ув’язнення Юлію Тимошенко. Тут треба застерегти, що всупереч повідомленням деяких світових мас-медіа, майданівці радіють звільненню екс-прем’єр-міністра, але в жодному разі не хочуть бачити її при владі. З арештів випустили всіх активістів Майдану, яких незаконно ув’язнила злочинна влада. Почалося розслідування убивств на Майдані.

Події в Києві активізували місцеві громади. По містах почали організовуватися загони Самооборони, які разом з міліцією патрулюють міста з метою захисту від мародерів. У всіх регіонах відбуваються мітинги. Складна ситуація в Криму, особливо в зв’язку з тим, що Росія має на півострові військо, але корінний народ – кримські татари – виступають за те, що Крим є частиною України.

На блискавичний розвиток подій у Києві відреагувала також міжнародна спільнота. Різні європейські країни підтвердили, що єдиним легітимним органом влади в Україні є Верховна Рада, а колишній президент не виконує своїх обов’язків, що означає, що він самоусунувся від влади. Європейський Союз і США запровадили санкції проти режиму Януковича, також було призупинено ліцензії на експорт обладнання, яке можуть використати для внутрішніх репресій. Реакцією Росії стало відкликання посла РФ в Україні, оскільки, за словами прем’єр-міністра Медведєва, існує реальна загроза російським інтересам, життю і здоров’ю росіян. Росія донині визнає Януковича чинним президентом.

Верховна Рада в поспіху зробила також деякі контроверсійні кроки. Так, наприклад, було невчасно відмінено закон про мови національних меншин, що сколихнуло антиукраїнські настрої в Криму і на Сході. Однак, українці також відреагували на це. 26 лютого Західна Україна оголосила, що буде говорити російською мовою (вдома, на роботі, на вулиці), у відповідь Донецьк заявив, що говоритиме українською. На Майдані від початку не було і нема мовної проблеми, як і нема її в повсякденному житті, — це деякі політики намагаються розпалити ворожнечу в українському суспільстві на основі мови, релігії, історії, етнічної приналежности. Без окулярів видно, що такі настрої під’юджує третя сторона, якій дуже залежить на розколі України.

У ці тривожні дні зроблено також дрібніші, але не менш важливі кроки. Верховна Рада повернула Межигір’я — колишній маєток Януковича в національну власність. Майданівці і кияни неофіційно змінили назву вулиці Інститутської, на якій було вбито найбільше повстанців, на вулицю Героїв Небесної сотні. Очікується офіційне затвердження зміни назви. 25 лютого 2014 року, на 24-ому році незалежности України, врешті було демонтовано золоту совєцьку зірку на флагштоці над Верховною Радою.

Із головних завдань, які стоять сьогодні перед новою владою, залишилося обов’язкове проведення люстрації. Майдан не розійдеться, якщо до влади прийдуть тільки нові обличчя, але не буде змінена сама система. У цьому питанні Україна може скористатися добрим досвідом сусідньої Польщі, допомогу якої з перших днів повстанці дуже сильно відчувають і з вдячністю цінують.

І ще одне. Майдан своїм рішенням встановив 20 лютого Днем національної пам’яти, щоб кожного року згадувати хлопців з Небесної сотні, котрі віддали своє життя за нову Україну для нас. Щоб згадувати і пам’ятати їх завжди. Слава Україні!

Люда Бублик

Лют 25

Україна в скорботі

Рубрика: Майдан

Сьогодні я поїхала на Майдан не за звичним маршрутом – вийшла на станції метро «Хрещатик» і попрямувала до виходу «вулиця Інститутська». Не перебільшуючи, зізнаюся, що руки й ноги тремтіли. Раптом згадалося 18 лютого, коли разом з товаришкою ми йшли в безперервному потоці майданівців, котрі несли прапори і співали патріотичних пісень. Я була там передовсім як журналістка, не хотіла пропустити жодного моменту, факту чи історії революції. Товаришка, як тисячі інших жінок і літніх киян, не уявляла собі, що її могло б не бути на Майдані в такий важливий день – якраз планувалося засідання Верховної Ради, на якому мали бути прийняті постанови, важливі для долі країни. Тим більше, що троє її синів крокували в шеренгах сотень Самооборони Майдану. Усі троє (33, 28 і 19 років) – молоді, високі, гарні і освічені. Старший – одружений, батько двох синів; молодший – після закінчення ексклюзивної гімназії східних мов зараз студент КПІ; середній син – фахівець з ІТ. Просто такі, як і їхні побратими, що маршували зараз з ними пліч-о-пліч до будинку Верховної Ради на Грушевського.

Далі…

Лют 22

Небесна Сотня

Рубрика: Майдан

Лют 18

18/02/2014. Київ

Сьогоднішнього дня чекали особливо. Саме сьогодні повинно було відбутися засідання Верховної Ради, на якому мала бути розглянута можливість повернення до Конституції 2004 року. Основним пунктом у тій конституції є значне обмеження повноважень президента, тобто, фактично, повернення до парламентсько-президентської республіки. Це була одна з головних вимог протестувальників на Майдані. Дві інших – негайна відставка Президента Януковича і звільнення від відповідальности всіх затриманих активістів.

О 8 год. ранку люди вирушили з Майдану до Верховної Ради, але підходи виявилися заблокованими міліцією і «Беркутом». Вулицю перегородили вантажними автомобілями, за якими стояли підрозділи міліції. Протестувальники зайняли перехрестя вулиць Інститутської та Шовковичної. Молодь у власноруч зроблених обладунках, з прапорами, в касках підійшла до вантажівок, а жінки і старші залишилися на перехресті.

Міліція за вантажівками ховалася за щитами, а з-за їхніх спин в натовп протестувальників почали летіти світло-шумові та газові гранати. Одна граната «Терен-7» вибухнула в мене під ногами, уламок впився в ногу. Кілька газових гранат розірвалося 2-3 метри далі, а одна – просто переді мною. Далі…

Лют 6

Звернення греко-католицького єпископату України з приводу суспільно-політичної ситуації в державі

Рубрика: Церква

П’ятниця, 31 січня 2014, 19:33

Дорогі в Христі! Останніми місяцями наша країна переживає тяжкі випробування, які свідчать про глибоку кризу у відносинах між суспільством і владою. Небажання влади дослухатися до думки народу вже призвело до трагічних наслідків.

Ми висловлюємо свої глибокі співчуття сім’ям загиблих, запевняючи їх у нашій молитовній близькості, солідаризуємося з родинами переслідуваних, стаємо на боці побитих, пригноблених, утиснених і зневажених. Наш голос нині єднається з голосом мільйонів громадян України, які взивають до неба про правду і справедливість словами Священного Писання: «Розлийте, небеса, згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють! Нехай відчиниться земля і дасть спасіння, і нехай виростить разом справедливість!» (Іс. 45, 8). При цьому хочемо підкреслити, що справедливість не наступить доти, доки не буде зцілена остання рана на тілі постраждалих, доки не будуть віднайдені всі пропалі без вісти, доки в суспільстві не буде усунено загрози фундаментальним правам і свободам людини та народу в цілому й відновлено довіри до влади, без чого неможливо будувати сучасної правової держави.

Далі…

Січ 13

У Любені гостював співочий гурт зі Львова

Рубрика: Місто,Церква

У неділю, 12 січня 2014 року, в церкві св. Миколая (УГКЦ) під час Божественної літургії гостював чоловічий співочий гурт з Церкви Євангельських християн баптистів зі Львова. У ході Літургії гості підтримували у стилі морморандо спів нашого церковного хору і заспівали молитву «Отче наш» авторства Дмитра Воєводи. Під час Святого Причастя гурт захоплююче виконав програму колядок.

Парох о. Богдан Тишкун сердечно подякував гостям за те, що жертвенно приїхали заспівати, підкреслив, що чоловічі голоси особливо гарно звучали в церкві, де хор складається виключно з жінок і дівчат. У свою чергу, гості запропонували продовжити започатковану в цей день співпрацю і підготувати в Любені міжконфесійне свято духовної музики.

Січ 12

Дух, що тіло рве до бою…

Рубрика: Місто

Вставай! Годі клячати на колінах.
Не мовчи, коли бачиш, як плаче уся країна!
Не відводь своїх очей і кричи, коли болить!
Пам’ятай, що хід життя вирішує мить.
Вставай! Ми сьогодні стали ближчими.
Те, що не зламало – зробило нас сильнішими.
Доведи, що ця земля – не загублений рай.
Немає Заходу і Сходу – є один край!

Доброго дня усім читачам! Чи справді цей день може бути добрим? Зважаючи на останні події, думаю — ні. Сьогодні в мене є можливість розповісти вам, що я думаю про ситуацію, яка склалася у країні. Зараз перед Україною відкриваються двері у краще майбутнє, нові можливості та перспективи. Та наша влада не дуже поспішає використовувати цей шанс. Мені здається, що їм всім абсолютно байдужа доля України. Ці можновладці дбають лише про власні потреби. Поки народ тихо мерзне у своїх квартирах, чекаючи увімкнення тепла та чергового підвищення тарифів, політики перетягують канат. Одні прив’язались до західного кордону, інші — до східного. Хто сильніший? Поки влада і опозиція роздирає країну, даючи поштовх до роз’єднання нації, у самої нації немає часу думати: «Куди йти — наліво чи направо?» Потрібно вирішувати проблеми, внутрішні проблеми, набагато важливіші, ніж вступ країни у всілякі там союзи — чи то ЄЕП, чи ЄС, чи НАТО, чи взагалі розпад на автономні республіки. Чи буде простий українець з села думати про союзи, коли у нього ледь вистачає грошей на їжу? Звичайно, ні. До речі, саме ця невизначена визначеність, багатовекторність змушує обласні чи міські ради думати про автономію чи запроваджувати нові регіональні мови… Тут випливає  друга наша проблема. Що це за подільність на Захід і Схід? Україна в нас одна! Наші предки боролися за незалежність всієї України, а не окремо Заходу і Сходу.

Ситуація що склалася дійсно має ознаки критичної. Далі нікуди. Коли 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність, усі ми думали, що настали кращі часи — тепер усе буде добре. Та через 22 роки виявилося, що нічого не змінилося: Україну так само топчуть, українців зневажають і запрягають у ярмо. Та чи будемо ми зараз мовчати? Чи дамо зламати себе? Ніколи! Ніколи ми не станемо на коліна, ніколи не дозволимо зневажати  нас!

Я, як очевидець подій, можу запевнити, що українцям набридло терпіти хамство. Ми готові йти на боротьбу. Нас не зламає нічого і ніхто! Зараз головне наше завдання – відстояти свої конституційні права. Не можна сидіти склавши руки і сподіватися, що лихо обійде стороною. Мені дуже прикро, що дехто вважає всі наші старання марними, думає, що людям просто нічого робити, тому й виходять на Майдан. Тут пригадуються слова геніальної письменниці і великої патріотки Ліни Костенко: «Якогось ранку прокинемося в іншій державі. Бо проспали свою». Багато хто бачить вихід тільки в одному — тікати з України. Я до них не належу, я — не емігрант, я маю Батьківщину і не боюся вголос сказати, що люблю Україну.

Настав час перечитати українських класиків. Зараз знову набувають великої актуальності твори Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко. Поезія Івана Франка «Вічний революцйонер», написана сто років тому, сьогодні чи не найактуальніша. Дуже важливо, щоб зараз у нас був такий «дух, що тіло рве до бою». Щоб цей дух жив у кожному і рвав нас до боротьби за щастя, волю! Україна в нас одна, а ми — українці, ми сильні! Скільки злого ми пережили! Але наш дух не зламався! Давайте й зараз доведемо, що український народ має право на життя, має своє місце під сонцем – не вкрадене, не позичене – своє! Доведемо нашим прадідам, що вони недаремно проливали кров. Вставайте до боротьби! Разом ми — сила! Хай нам дзвенять слова великого пророка Тараса Шевченка:

Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

Мар’яна Фріштак, учениця 10-го класу

Січ 5

Щасливого Різдва!

Рубрика:

Хай родиться в полі жито-пшениця,
Хай хліб-сіль будуть у вашій світлиці,
Хай гроші сипляться вам дощем із неба
І Господь дарує все, що вам треба.
Добро хай приходить із кожного боку!
Веселих Свят і щасливого Нового року!

« Попередня сторінкаНаступна сторінка »