У випадку великих міст любителі історії мають нескладне завдання — знайти давніші чи новіші публікації і там прочитати, як виглядало місто, як жили його мешканці (навіть біднота) 100 чи 200 років тому. Набагато складнішою є ситуація з малими містечками чи селами. Найменше інформації знайдеться про села, де не було церкви. Люди, які жили на хуторах або на краю села, в разі складних кліматичних умов не могли повідомити священика відразу про народження чи навіть смерть когось із родини. Якщо в разі смерті рідні мусили негайно зголосити і похоронити померлого, тому всіма можливими і неможливими способами таки довозили небіжчика до церкви і на цвинтар, то з народженням було по-різному. Радісну (якщо акушерка, а в народі звичайно пупорізка встигала до породіллі і дитина приходила на світ без більших проблем) звістку зголошували до церкви тоді, коли заметені чи заболочені дороги ставали більш-менш проїзними, а тріскучі морози дозволяли вийти надвір у часом єдиних на цілу родину чоботах чи бурках. Траплялося також, що в родині просто не було кому або всі були занадто зайняті весняними чи осінніми польовими роботами, щоби того ж дня прийти до церкви і вписати новонародженого до метричної книги. Тим більше, що вписувати могла тільки спеціально призначена людина (часто — дяк або й сам священик), зголошувати народження треба було при двох свідках. Вони повинні були поставити по хрестику замість підпису біля свого прізвища, каліграфічно або вкрай недбало вписаного дяком.

Далі…

У неділю, 19 грудня 2010 року, Преосвящений Владика Тарас Сеньків побував з пастирським візитом на парафії Святого Миколая смт. Великий Любінь Городоцького району. Урочиста Божественна Літургія, яку очолив Кир Тарас, у співслужінні понад 10-ти священиків, розпочалась о 12.00 год. Цього року для згаданої парафії день пам’яті Святого Миколая є особливим днем, так як виповнюється 10 років від моменту посвячення новозбудованого храму.

«Дякую Богові, дорогі у Христі браття і сестри, що можу разом з Вами святкувати 10-літній ювілей храму. Ті люди, котрі своєю вірою свідчили про його зведення, писали історію не тільки Вашого містечка, але й цілої Христової Церкви», — такими словами розпочав своє звернення до вірних Преосвященний Владика. — «Ця віра є найбільшим даром, котрий можна передати грядучим поколінням, і найбільшим даром, який ми отримали від своїх попередників». Далі…