2 квітня відзначається всесвітній День Поширення Знань про Аутизм (англ. World Autism Awareness Day, WAAD). Генеральна Асамблея ООН підтримала ініціативу дружини еміра Катару, і від 2008 року цей день відзначається в цілому світі.

Відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм має на меті підвищувати громадську свідомість щодо дитячого аутизму і є нагодою для глобального політичного залучення та міжнародної співпраці в цій галузі. Головні цілі включають збільшення потенціалу заспокоєння особливих потреб осіб, що страждають на аутизм, уможливлення розвитку індивідуальних талантів і здібностей та покращення доступу до опікунських послуг таким особам.

У своєму посланні 2 квітня 2012 р. Генеральний Секретар ООН підкреслив, що «Щорічне відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм повинне заохотити до конкретних дій і звернути увагу на неприпустимість дискримінації, зловживань та ізоляції, які переживають люди з аутизмом та їхні найближчі. Як підкреслює Конвенція про права інвалідів, особи з аутизмом є рівні перед законом і їм належаться всі права та основні свободи людини».

Аутизм є дуже складним явищем, важким для визначення. Говорячи про осіб з аутизмом, слід сказати про цілий спектр труднощів, з якими вони щоденно борються. Треба додати, що ці труднощі проявляються в кожної особи індивідуально. Аутизм належить до групи загальних порушень розвитку. Деякі сфери дитячої психіки розвиваються відповідно до віку, інколи навіть з випередженням, а деякі різко уповільнюються. Це не означає, що дитина з аутизмом є розумово відсталою. Вона по-іншому сприймає світ – світло, образи, звуки, по-іншому відчуває дотик, запах, смак чи біль. Часто має проблеми з точним розумінням скерованих до неї висловлювань. Дитина реагує на шум, але ігнорує звернені до неї слова. Вона не бавиться зі своїми однолітками, у неї не формується прив’язаність до своїх батьків, гра в дитини з аутизмом завжди маніпулятивна (катати машинку туди-сюди та ін.). Діти з аутизмом не реагують на своє ім’я, уникають зорового контакту з іншими, часто не говорять взагалі. Ступінь аутизму може бути дуже різний – від тяжкого до легкого. Однак, його наслідки завжди дуже поважні.

Треба також зазначити, що діти з аутизмом нерідко володіють даром або талантом у тій чи іншій галузі мистецтва чи знань. Історія знала чимало прикладів, коли такі люди надихали своїх оточуючих, близьких і зовсім незнайомих. Чи знаєте ви, що:

• через аутизм потерпають 67 млн. людей у всьому світі?
• малих пацієнтів, які потерпають через аутизм, нині більше, аніж дітей із діабетом, раком та СНІДом?
• не існує медичного способу виявлення та лікування аутизму? Однак рання діагностика й негайно розпочате лікування можуть значно поліпшити стан хворого.
• багато великих математиків, науковців та фахівців з комп’ютерних технологій, які досягли значних професійних успіхів, страждали від аутичних розладів особистості? Яскравими прикладами є Ісаак Ньютон та Альберт Айнштайн. Серед відомих людей – Вінсент Ван Гог, Леонардо да Вінчі, Гаррі Труман, Авраам Лінкольн, Вуді Аллен, Боб Ділан, і багато інших. Досягнувши значних успіхів в кар’єрному рості, вони залишалися  суспільно та сімейно дезадаптованими у зв’язку з проблемами вербальної комунікації.  Сьогодні таким людям, незалежно від віку, можна допомогти.

Згідно статистики, діагноз «аутизм» трапляється досить часто – один випадок на 100-160 дітей. Однак, ця цифра дуже приблизна. Частіше на аутизм страждають хлопчики, ніж дівчатка (приблизно у пропорції 4:1), але в дівчаток хвороба перебігає набагато складніше. Хоч дотепер не відомі головні причини аутизму, однак, відомо, що це – біологічно зумовлене порушення мозку, що розвивається. Аутизму неможливо виявити відразу після народження. Інколи розвиток дитини відбувається цілком нормально і лише орієнтовно після 36-го місяця життя відбувається відчуження і втрата здобутих умінь. Стається так, тому що зразки суспільної поведінки розвиваються в дитини саме від 6-го до 36-го місяця життя. Найважливіше – це правильна і рання діагностика. Якщо діти, яким поставлено діагноз «аутизм» у 2-3 роки, пройдуть відповідну реабілітацію, то 80% з них уникнуть захворювання. Пізня діагностика значно ускладнює соціальну і реабілітаційну медичну допомогу. За розвиток аутизму не можна звинувачувати батьків, навпаки, саме вони становлять для дитини найважливішу опору в житті. Аутизму сьогодні не можна повністю вилікувати, однак, вчасна і активна реабілітація разом з медикаментозною підтримкою здатні забезпечити відносно нормальне функціонування людей з аутизмом у повсякденному житті.

На Заході артисти живуть як повноправні члени суспільства, мають змогу працювати. Натомість, Україна значно відстає. Наприклад, реабілітація аутичних дітей неможлива без відповідних медикаментів – психостимуляторів. Але більшість з них законодавством визнані наркотиками. Вони не доступні навіть тим дітям, яким життєво необхідні. У нас НЕМАЄ лікарів, які займаються гіперактивними дітьми. Діти не мають змоги навчатися в нормальних школах – медико-педагогічні комісії скеровують їх до спецшкіл, що абсолютно не сприяє реабілітації дитини і її поверненню до нормального життя. У нас немає державних реабілітаційних центрів для дітей з аутизмом. В Україні немає кваліфікованих у цьому напрямку кадрів як медичних, так і педагогічних, так само й опікунських. Дорослі з аутизмом не мають жодних шансів на ринку праці. Мовою фактів це виглядає так:

• за офіційною статистикою, близько 3% дітей в Україні потребують психіатричної допомоги.
• дуже часто дітей з аутизмом помилково визнають хворими на олігофренію чи шизофренію.
• у багатомільйонному Києві немає жодного психіатричного реабілітаційного центру державного рівня для дітей із таким розладом, як аутизм. Існують лише приватні медичні центри та клініки.
• для цих хворих не існує жодного спеціального державного дошкільного закладу. А такі заклади давали б змогу вже в ранньому віці завдяки відповідній реабілітації за спеціальними методиками (насамперед педагогічно-психологічними) допомогти дитині стати повноцінним членом суспільства.

І головне! Що МИ можемо зробити, щоб допомогти людям з аутизмом? Перше – дати почитати цей матеріял ще хоча б одному знайомому, родичеві, другові. А наші діти (як це заведено в цілому світі) 2 квітня можуть одягнути на себе щось блакитне на знак підтримки аутичних одноліток.

Підготувала Люда