Архів рубрики 'Культура'

ІІІ Фестиваль колядок «Бог предвічний народився»

Січень 23, 2017 | Рубрика: Культура,Місто,Церква

22 січня 2017 р., Великий Любінь на Львівщині. У церкві св. Миколая УГКЦ відбувся ІІІ Фестиваль колядок «Бог предвічний народився», організований ГО «Один одному» спільно з греко-католицькою парохією селища, справді живою парохією. Відкриваючи Фестиваль, настоятель о. декан Богдан Тишкун підкреслив, що в цей важкий час особливо побожним добрим ділом є колядування. У День злуки коляда хорів з різних християнських церков звучала як свідчення єдності українців, збереження прадавніх традицій – до якої б церкви не належали вірні. Далі…

VI фестиваль церковних хорів Стрийської єпархії УГКЦ відбувся у Великому Любені

Жовтень 26, 2016 | Рубрика: Історія,Культура,Місто,Церква

23 жовтня 2016 р. в смт Великий Любіть відбувся Шостий фестиваль церковних хорів Стрийської єпархії, присвячений Рокові Божого Милосердя. Співоче свято у храмі св. Миколая розпочалося Молебнем до Пресвятої Богородиці перед фестивальною іконою Борусівської Божої Матері, яка протягом року перебувала у храмі, а в день фестивалю була передана церковному хорові парохії св. Володимира і свщмч. Омеляна Ковча з Перемишлян, де тепер залишатиметься цілий рік аж до наступного фестивалю. Відтак учасники свята, господарі і гості з різних конфесій заспівали разом молитву «Боже, великий, єдиний».
Далі…

Хор «Калина»

Квітень 15, 2015 | Рубрика: Історія,Культура,Місто

Рівно місяць тому у місті Самбір Львівської області відбувся обласний конкурс-фестиваль, присвячений 200-річчю з дня народження Михайла Вербицького — автора гімну України, участь в якому брали хорові колективи чи не з кожного району.

Народний хор музичного об’єднання «Калина» селища Великий Любінь зайняв перше місце у номінації «Народний спів». Наші хористи виконали чотири твори, один з яких М.Вербицького «Хваліте!» та ще дві народні пісні в обробці керівника хору Й.Литвинського («За байраком байрак» та «Гей, соколи!»), а також «Історію» на сл.Б.Стельмаха, муз.М.Дуди.

Творчість М. Вербицького — важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва. Творчий спадок митця нараховує 133 відомих композиції: музика до 12 спектаклів, 18 оркестрових робіт, включаючи 9 симфоній, 37 священних хорових робіт, 15 робіт для різних інструментів, 10 романсів, камерні твори, 30 великомасштабних світських хорових робіт, камерні твори, вокальні ансамблі, аранжування народних пісень. Відзначення 200-річчя з дня народження Михайла Михайловича Вербицького обумовлене значущістю його постаті для розвитку української культури і державності та дозволить належним чином вшанувати ювілей священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до Державного Гімну України «Ще не вмерла України» Михайла Вербицького, віддати шану його таланту.

Фестиваль колядок «Бог предвічний народився»

Січень 25, 2015 | Рубрика: Культура,Місто,Церква

25 січня 2015 р., Великий Любінь що на Львівщині. Сьогодні у церкві св. Миколая пройшов Фестиваль колядок «Бог предвічний народився», організований ГО «Один одному» за сприяння греко-католицької парохії селища. Відкриваючи Фестиваль, настоятель о. Богдан Тишкун підкреслив, наскільки важливим, особливо в цей важкий час, і милим Богові є колядування: «Хто співає — двічі молиться, хто колядує — молиться тричі».

Далі…

Українське лінивство

Червень 03, 2014 | Рубрика: Культура,Церква

Матеріал із сайту «Українська Правда»

Незважаючи на непевну політичну ситуацію, на майже військовий стан, на якусь нерішучість у всіх трьох гілках влади, існує загальне переконання, що треба зайнятися розбудовою держави, нормальної з усіх точок зору.

Багато говориться, що Україна — це велика країна із значним потенціалом, який після потрясінь на зламі 2013–2014 років визволився з пут крайнього матеріалізму і чекає на своє використання для загального блага народу.

Попри те, пригадуються мені слова патріарха Йосифа Сліпого, які чув особисто: «Кожний другий українець — геній, а всі ліниві…»

Якщо процитовану фразу такої авторитетної людини зрозуміти дослівно, то надії на краще майбутнє в нас нема.

Однак не все так трагічно, якщо зважати ще й на те, що патріарх Сліпий особисто був запереченням своїх слів. Спробую це пояснити.

Далі…

На згадку про кримчан

Березень 22, 2014 | Рубрика: Історія,Культура,Майдан,Місто,Школа

Від перших днів березня 2014 року наш Великий Любінь зовсім несподівано опинився у центрі уваги цілої України. На питання, чи добре це — така посилена увага преси (і не тільки) до нашого закапелка — однозначно не відповіси. Час покаже.

Коли у Криму стало небезпечно, депутати Львівської обласної ради згідно вирішили, що Львівщина готова прийняти мешканців Криму, які тимчасово хотіли б виїхати з півострова. Спільно з міською радою Львова було оголошено про таке рішення по телебаченню, а Львівська обласна державна адміністрація зайнялася координацією зустрічі та розселення гостей із Криму. Департамент соціального захисту населення ЛОДА, використовуючи свою інформаційну базу, залучив санаторії, будинки і табори відпочинку, інтернати та ін. державні і недержавні заклади цього типу до прийняття родин (переважно жінок з дітьми) з Криму. Оксана Яковець, яка в Департаменті соціального захисту координує роботу з зустрічі та поселення кримчан, і майже кожного гостя зустріла особисто, схвильовано розповідає про звичайних галичан, які, почувши по телевізору запрошення для кримчан, масово почали зголошуватися і пропонувати свої кімнати, квартири і навіть цілі будинки, в яких тимчасово не живуть, для наших співвітчизників, які несподівано опинилися в скрутній ситуації, у далекому незнайомому Львові. Люди зголошувалися також зустрічати і підвозити гостей з потяга за вказаними адресами. Навіть просили скласти списки необхідних продуктів і промислових товарів, купували їх і розвозили за вказаними адресами. Пані Оксана не може спокійно розповідати про таку жертовність людей, як і зі сльозами на очах згадує, як зустріла родину кримських татар — батько, мати і чвірко дітей — виходять з потяга, мати знімає зі сходинок одне за одним малюків, батько виносить дві спортивних торби. Пані Оксана каже, що з нею троє дужих хлопців, котрі зараз допоможуть донести весь багаж. Жінка підіймає очі і спокійно відповідає, що це все — більше жодних багажів немає, бо все найдорожче (обводить поглядом чоловіка й дітей) — з нею.

Далі…

10 заповідей нової України

Березень 01, 2014 | Рубрика: Культура,Майдан

1) Не давати і не брати хабарі
Риба гниє з голови, а в нашому випадку – країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза “ну, ти ж знаєш, що треба зробити” – все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір’ям. Не буде пропозиції – не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе – припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.

2) Не красти
Важко втриматись від спокуси підправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі в кишеню покласти трошки більше. Особливо, коли на тебе вдома очікує сім’я. Треба навчитись систематично вивітрювати з голови дурні звички родом з СРСР: брати те, що вам не належить або погано лежить будь-де – на роботі, на вулиці чи деінде. Ви крадете не у когось нереального – ви обкрадаєте в першу чергу самого себе – бо жити ж тут вам. Кожного разу, коли у вас виникатиме таке бажання – погляньте на себе у дзеркало і побачте там Януковича.

3) Поважати інших
Мирне співіснування неможливе без поваги, і саме воно стане запорукою економічного успіху. Лише коли ми навчимося поважати інших людей – незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, якої вони нації, віросповідання, орієнтації чи яку музику слухають і яких політиків підтримують – лише тоді зможе початися справді мирне життя. Просто прийміть те, що хтось не такий, як ви – і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.

4) Допомагати
Вбивайте вірус байдужості в собі. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась у чужому районі. Це не соромно, це навпаки – дуже приємно! Щира посмішка та слово “дякую” мотивує краще за всі нагороди та премії. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вам – ви б не хотіли залишитись насамоті, правда?

5) Тримати чистоту
Чомусь, як тільки ми потрапляємо за кордон, у нас вмикається режим “Європи” – ми припиняємо смітити та порушувати правила. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані – постійно і вдома? Це дуже просто: ніж жалітись на те, який срач біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки та обгортки будь-де. Не бійтесь поширювати цей приклад на оточуючих, якщо бачите, що хтось навіть не думає про те, де викидати сміття.

6) Самоорганізовуватись
“Хата скраю” – це архаїзм та девіз старої України. Гаслом нової України має стати самоорганізація. Якщо ви не вірите – подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко – навіть коли вас 10, 500 чи тисячі. Ведіть діалог з сусідами – відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами та розвивайте робочі колективи. Одна людина здатна зробити багато чого, а група самоорганізованих людей – ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтесь з тими, хто солідарний з вами – і ви зможете вирішити будь-яку проблему.

7) Брати відповідальність
Настав час розширити коло відповідальності трохи далі, ніж ви звикли до цього. Потрібно прийняти цю думку до уваги: лише ви несете відповідальність за власне життя та за власний успіх, і ніхто інший! Ваша відповідальність – це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, щоб представляти ваші інтереси. Не бійтесь брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки та своїх близьких: це додає наснаги, сил та впевненості у діях. Це – фундамент вашого існування.

8) Не боятись
Це – саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх – це єдина перепона до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми змогли жити у країні без страху. Щоб ми не боялись гуляти містами, відстоювати свої права, ловити злодіїв та вільно висловлювати свою думку. Свобода – це перша сходинка до змін. Лише будучи фізично, морально і духовно вільними, ми зможемо втілити у життя всі ті мрії, про які думаємо кожного дня.

9) Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і зробить порядок біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в обличчі чиновників чи влади дасть вам роботу чи вирішить проблеми. Найбільш незадоволені життям – це ті, хто скиглить і чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте і дійте! Лише від вас залежить, наскільки хорошим буде ваше життя.

10) Розширювати світогляд
Час вийти на світло з печер своїх стереотипів. Час позбутися міфів, які постійно насаджують вам політики чи ЗМІ – лише так ви знайдете справжню істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте чи не бачили. Подорожуйте – починайте з найкращих куточків своєї області і закінчуйте найкращими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги та знайомтесь з новими людьми. Відкрийте себе для світу, і він відкриє всю свою неймовірність для вас.

За матеріалами Inspired.

Пісня в нашому житті

Січень 28, 2010 | Рубрика: Історія,Культура,Місто

Пісня в житті нашої родини, а вона (родина) в нас дуже велика, слава Богу, була другим хлібом. І це без перебільшення. Наші батьки мали гарні голоси, особливо гарно співала мама. Її голос був сильний, високий. Тато вів партію низьким голосом. Коли вони з мамою починали співати разом, ми, діти, не могли не підтримати їх. Від них і нам передалися непогані голоси і пісенний слух. Далі…

Футбол в Любені Великому

Серпень 04, 2009 | Рубрика: Історія,Культура,Місто

Написати про футбол у Любені той єдиний абзац, що є у попередній статті, це значить не написати нічого. Ні, це значить — зневажити такий важливий шмат культурного, спортивного і господарського життя, який КОЛИСЬ БУВ у Любені.

Як я вже згадував, футбол був у нас почесним спортивним щонедільним заходом.

Однієї неділі хлопці грали вдома. І тоді їхні діти, дружини, брати, сестри, тати, мами, дзядзі, бабці, вуйки, цьоці, шваґри, свати, похресники, похресниці, хресні, колєґи, коліжанки, коханки і вся решта найближча родина, яку тільки можна собі уявити, вбирали найкращі сукенки, сподні, кошулі з ґестками, штанці (труси на довгий рукав), майтки, райтки, калісони, станики (бюстгальтери), камізельки, вунучі, взували (залежно від погоди) бурки, анґліки, румунки, фільцаки, кальоші, наверха закладали маринарки, вітрівки або що іншого, на голову натягали незмінну шєпку… і йшли на стадіон. Заради справедливості зазначу, що, часом, якщо хтось зі згаданої родини не чувся в неділю задобре, щоби йти до церкви, то відмазок, щоби не йти на стадіон, навіть ніхто не думав шукати.

На стадіоні, звичайно, хлопці грали у футбол. І грали дуже добре. А як не грали дуже добре, то були обзивані, а часом навіть діставали в писок. Від самих своїх. Бо треба було грати, а не йно бігати по стадіоні! Далі…

Культурне і господарське життя Любеня у ХХ столітті

Липень 31, 2009 | Рубрика: Історія,Культура,Місто

БасейнЗгадую також культурне і господарське життя в Любені від половини ХХ століття до наших днів. А визначалося воно наявністю певних підприємств чи організацій у тому чи іншому мікрорайоні Любеня.

У Кінці був Фільварок (колгосп) і Ґуральня (спиртзавод). Власне вони і створювали той специфічний мікроклімат жителів. Ґуральня була причиною наявності підвищеної кількості пияків у тому мікрорайоні. То були моцні пияки — шпірт пили, як воду.

Ходили чутки, що в тому чи іншому хлопові займився шпірт, і тоді єдиним спасінням того бідаки була жінка. Вона присідала над чоловіком і (хотіла — не хотіла) гасила вогонь, справляючи природну потребу. Якщо давно не ходила за стодолу, то хлоп був врятований. А я! А я! Бігме — не брешу! Я йно вповідаю то, шо чув.

Але не подумайте, що в Кінці жили якісь харлаки. Нарід з Кінцє був дуже працьовитий і, звичайно, фізично міцний. Далі…

Наступна сторінка »