Архів рубрики 'Місто'

Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть…

Травень 13, 2014 | Рубрика: Майдан,Церква

Матеріал із сайту «Українська правда»

архиєписком Любомир (Гузар)Невдовзі обиратимемо наступного президента України. Ми вже пережили кілька подібних виборів, але цього разу, після трагічних подій з одного боку і народного пробудження на Майдані — з іншого, на порозі суттєвих змін нашого суспільного життя та справжньої можливості жити в нормальній демократичній країні, це голосування матиме для нашої держави особливе значення.

З історії багатьох держав упродовж століть знаємо, якою важливою особою є провідник, хоч би як ми його називали: цісар, цар, король, князь, гетьман, президент, генсек.

Добрий керівник, щиро відданий своєму народові, який бажає йому справжнього добра, — це велике щастя для народу. Поганий провідник, зорієнтований не на загальне благо, а на інші речі, — це, можна сказати, прокляття для люду.

Наглядним прикладом того, наскільки важливий для України добрий президент, є поведінка наших недругів і ворогів, які за всяку ціну хочуть зірвати прийдешні вибори.

Тому не дивно, що переживаємо критичні часи нашої історії, мріючи про доброго керівника держави.

Далі…

В каламутній воді чорти водяться

Травень 02, 2014 | Рубрика: Здоров’я,Місто

Подзвонив мені брат зі Львова з питанням чи не хочу я перевірити воду з мого крана на чистоту. Хто ж не хотів би знати, яку воду п’є? Брат каже, що можу взяти ще кілька інших зразків води. Через деякий час повідомляє, що чим більше буде зразків, тим краще. І додає, що аналіз води буде абсолютно безкоштовним. Тут зародився перший сумнів, бо ж відомо, де буває безкоштовний сир. Однак, сама себе переконала, що, ймовірно, це якась громадська організація виграла європейський екологічний ґранд і тепер мусить зібрати гідроінформацію для звіту. І з тим переконанням обдзвонила своїх друзів, знайомих і родичів, і зібрала 30 взірців любінської води!

Далі…

Місія Євангелізації з Іваном Павлом II мандрує Україною

Травень 01, 2014 | Рубрика: Школа

У Великому Любені що на Львівщині під час Великого посту у церкві святого Миколая УГКЦ перебувала Свята місія з мощами блаженного Папи Івана Павла ІІ. Щодня відбувалися Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми. Журналістка Людмила Бублик зустрілася з єромонахом-василіянином Теодозієм, який і проводить місійні науки.

Далі…

«Якщо ми святкуємо Великдень, але через хабарництво нищимо нашу державу, то немає сенсу в такому святкуванні…» − Глава УГКЦ

Квітень 22, 2014 | Рубрика: Майдан,Церква

Цього Великодня хочу запросити вас до дуже конкретної переміни. Нехай кожен сьогодні запитає себе: чи я даю хабарі і беру їх? Бо кожен, хто бере хабарі, має на руках кров Небесної сотні, подібно як ті, хто кричав, щоб розіп’яли Ісуса, мали на руках Його кров.

Далі…

2 квітня — всесвітній День Поширення Знань про Аутизм

Березень 26, 2014 | Рубрика: Здоров’я

2 квітня відзначається всесвітній День Поширення Знань про Аутизм (англ. World Autism Awareness Day, WAAD). Генеральна Асамблея ООН підтримала ініціативу дружини еміра Катару, і від 2008 року цей день відзначається в цілому світі.

Відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм має на меті підвищувати громадську свідомість щодо дитячого аутизму і є нагодою для глобального політичного залучення та міжнародної співпраці в цій галузі. Головні цілі включають збільшення потенціалу заспокоєння особливих потреб осіб, що страждають на аутизм, уможливлення розвитку індивідуальних талантів і здібностей та покращення доступу до опікунських послуг таким особам.

У своєму посланні 2 квітня 2012 р. Генеральний Секретар ООН підкреслив, що «Щорічне відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм повинне заохотити до конкретних дій і звернути увагу на неприпустимість дискримінації, зловживань та ізоляції, які переживають люди з аутизмом та їхні найближчі. Як підкреслює Конвенція про права інвалідів, особи з аутизмом є рівні перед законом і їм належаться всі права та основні свободи людини».

Далі…

На згадку про кримчан

Березень 22, 2014 | Рубрика: Історія,Культура,Майдан,Місто,Школа

Від перших днів березня 2014 року наш Великий Любінь зовсім несподівано опинився у центрі уваги цілої України. На питання, чи добре це — така посилена увага преси (і не тільки) до нашого закапелка — однозначно не відповіси. Час покаже.

Коли у Криму стало небезпечно, депутати Львівської обласної ради згідно вирішили, що Львівщина готова прийняти мешканців Криму, які тимчасово хотіли б виїхати з півострова. Спільно з міською радою Львова було оголошено про таке рішення по телебаченню, а Львівська обласна державна адміністрація зайнялася координацією зустрічі та розселення гостей із Криму. Департамент соціального захисту населення ЛОДА, використовуючи свою інформаційну базу, залучив санаторії, будинки і табори відпочинку, інтернати та ін. державні і недержавні заклади цього типу до прийняття родин (переважно жінок з дітьми) з Криму. Оксана Яковець, яка в Департаменті соціального захисту координує роботу з зустрічі та поселення кримчан, і майже кожного гостя зустріла особисто, схвильовано розповідає про звичайних галичан, які, почувши по телевізору запрошення для кримчан, масово почали зголошуватися і пропонувати свої кімнати, квартири і навіть цілі будинки, в яких тимчасово не живуть, для наших співвітчизників, які несподівано опинилися в скрутній ситуації, у далекому незнайомому Львові. Люди зголошувалися також зустрічати і підвозити гостей з потяга за вказаними адресами. Навіть просили скласти списки необхідних продуктів і промислових товарів, купували їх і розвозили за вказаними адресами. Пані Оксана не може спокійно розповідати про таку жертовність людей, як і зі сльозами на очах згадує, як зустріла родину кримських татар — батько, мати і чвірко дітей — виходять з потяга, мати знімає зі сходинок одне за одним малюків, батько виносить дві спортивних торби. Пані Оксана каже, що з нею троє дужих хлопців, котрі зараз допоможуть донести весь багаж. Жінка підіймає очі і спокійно відповідає, що це все — більше жодних багажів немає, бо все найдорожче (обводить поглядом чоловіка й дітей) — з нею.

Далі…

Мощі Івана Павла ІІ в Любені

Березень 06, 2014 | Рубрика: Місто,Церква

У Великому Любені від 2 до 9 березня 2014 р. перебуває Свята Місія з Блаженним Папою Іваном Павлом ІІ. Мощі Блаженного знаходяться під опікою місіонерів у церкві Святого Миколая (УГКЦ). Щодня о 8:00, 10:00 та 18:00 відбуваються Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми.

У п’ятницю, 07.03., о 10:00 буде відслужена спеціяльна Служба Божа за хворих.

У суботу, 08.03., крім щоденних Служб, о 16:00 буде молитва і благословення маленьких дітей.

У неділю, 09.03., об 11:00 — загальне закінчення Святої Місії, віднова Святого Хрещення, урочисте Святе Причастя, Апостольське Благословення і надання повного відпусту.

10 заповідей нової України

Березень 01, 2014 | Рубрика: Культура,Майдан

1) Не давати і не брати хабарі
Риба гниє з голови, а в нашому випадку – країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза “ну, ти ж знаєш, що треба зробити” – все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір’ям. Не буде пропозиції – не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе – припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.

2) Не красти
Важко втриматись від спокуси підправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі в кишеню покласти трошки більше. Особливо, коли на тебе вдома очікує сім’я. Треба навчитись систематично вивітрювати з голови дурні звички родом з СРСР: брати те, що вам не належить або погано лежить будь-де – на роботі, на вулиці чи деінде. Ви крадете не у когось нереального – ви обкрадаєте в першу чергу самого себе – бо жити ж тут вам. Кожного разу, коли у вас виникатиме таке бажання – погляньте на себе у дзеркало і побачте там Януковича.

3) Поважати інших
Мирне співіснування неможливе без поваги, і саме воно стане запорукою економічного успіху. Лише коли ми навчимося поважати інших людей – незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, якої вони нації, віросповідання, орієнтації чи яку музику слухають і яких політиків підтримують – лише тоді зможе початися справді мирне життя. Просто прийміть те, що хтось не такий, як ви – і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.

4) Допомагати
Вбивайте вірус байдужості в собі. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась у чужому районі. Це не соромно, це навпаки – дуже приємно! Щира посмішка та слово “дякую” мотивує краще за всі нагороди та премії. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вам – ви б не хотіли залишитись насамоті, правда?

5) Тримати чистоту
Чомусь, як тільки ми потрапляємо за кордон, у нас вмикається режим “Європи” – ми припиняємо смітити та порушувати правила. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані – постійно і вдома? Це дуже просто: ніж жалітись на те, який срач біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки та обгортки будь-де. Не бійтесь поширювати цей приклад на оточуючих, якщо бачите, що хтось навіть не думає про те, де викидати сміття.

6) Самоорганізовуватись
“Хата скраю” – це архаїзм та девіз старої України. Гаслом нової України має стати самоорганізація. Якщо ви не вірите – подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко – навіть коли вас 10, 500 чи тисячі. Ведіть діалог з сусідами – відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами та розвивайте робочі колективи. Одна людина здатна зробити багато чого, а група самоорганізованих людей – ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтесь з тими, хто солідарний з вами – і ви зможете вирішити будь-яку проблему.

7) Брати відповідальність
Настав час розширити коло відповідальності трохи далі, ніж ви звикли до цього. Потрібно прийняти цю думку до уваги: лише ви несете відповідальність за власне життя та за власний успіх, і ніхто інший! Ваша відповідальність – це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, щоб представляти ваші інтереси. Не бійтесь брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки та своїх близьких: це додає наснаги, сил та впевненості у діях. Це – фундамент вашого існування.

8) Не боятись
Це – саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх – це єдина перепона до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми змогли жити у країні без страху. Щоб ми не боялись гуляти містами, відстоювати свої права, ловити злодіїв та вільно висловлювати свою думку. Свобода – це перша сходинка до змін. Лише будучи фізично, морально і духовно вільними, ми зможемо втілити у життя всі ті мрії, про які думаємо кожного дня.

9) Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і зробить порядок біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в обличчі чиновників чи влади дасть вам роботу чи вирішить проблеми. Найбільш незадоволені життям – це ті, хто скиглить і чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте і дійте! Лише від вас залежить, наскільки хорошим буде ваше життя.

10) Розширювати світогляд
Час вийти на світло з печер своїх стереотипів. Час позбутися міфів, які постійно насаджують вам політики чи ЗМІ – лише так ви знайдете справжню істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте чи не бачили. Подорожуйте – починайте з найкращих куточків своєї області і закінчуйте найкращими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги та знайомтесь з новими людьми. Відкрийте себе для світу, і він відкриє всю свою неймовірність для вас.

За матеріалами Inspired.

Перші наслідки революції

Лютий 26, 2014 | Рубрика: Майдан

Передовсім треба розуміти, як влучно написав хтось в інтернеті, що через загибель людей на Майдані, перемоги у цій революції вже не буде. Не буде такої ейфорії, як була після переможного завершення Помаранчевої революції у 2005 році. Ми ніколи не зможемо влаштовувати бурхливих святкувань чергових річниць, бо завжди перед очима стоятимуть світлі обличчя Героїв Майдану, котрі віддали своє життя за перемогу народу над злочинною владою. Хлопців, котрі зі своєї «Першої», «Чотирнадцятої», «Львівської», «Гуцульської»… сотні перейшли в «Небесну Сотню», як їх окреслили побратими.

До середини лютого дехто періодично намагався посіяти сумнів, мовляв, Майдан ось-ось розійдеться, а сякі-такі здобутки революції будуть розтринькані, як це вже мало місце за нашої пам’яти, громадянин Янукович з металевими нотками в голосі час від часу виступав зі зверненнями до народу, пригрожуючи силовим втихомиренням «екстремістів», його поплічники з піною на губах добирали найобразливіші епітети для окреслення повстанців, а міністри злочинного уряду і деякі народні депутати кричали, що міліція занадто поблажливо ставиться до майданівців – з ними треба розправлятися жорстко.

Після розстрілів 18-20 лютого ні в кого з повстанців не залишилося жодних сумнівів у тому, що Майдан стоятиме, доки не будуть виконані головні вимоги протестувальників. Більше того, майданівці не стояли, не гинули і не збираються відстоювати будь-кого з політиків. Це вони довели в черговий раз, коли зупинили автомобілі Арсенія Яценюка і Юлії Тимошенко, пригадавши їм, хто виборов для них волю, і чиїми слугами (а не панами) вони повинні бути. Значний здобуток Майдану полягає в тому, що люди не хочуть змінити клоунів, щоб цирк залишився. Вони вимагають поміняти життя! Крок до цього – викорінення корупції. Хлопці і дівчата з Майдану попереджають: хто візьме або дасть хабаря, стає одним із вбивців Небесної сотні.

А тепер про деякі з перших здобутків Революції гідности.

20.02 депутати Верховної Ради врешті змогли зібратися на екстрене засідання. Виявилося, що Янукович втік, тому єдиною легітимною владою в державі залишилася Верховна Рада. Першим документом, який вона прийняла, стала постанова про припинення вогню і повернення всіх силовиків у місця своєї дислокації. Верховна Рада працювала протягом усіх вихідних, оскільки ситуація вимагала негайного врегулювання.

Верховна Рада прийняла також постанову про те, що повертається Конституція України в редакції 1996 року зі змінами 2004 року. Ця конституція обмежує права президента і розширює повноваження парламенту, таким чином усуває можливість узурпації влади однією людиною-диктатором. Парламент оголосив дострокові президентські вибори на 25 травня 2014 року у зв’язку з тим, що Віктор Янукович самоусунувся від влади.

Депутати звільнили від виконання обов’язків колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка та висловили недовіру Генеральному прокуророві Пшонці. Була прийнята також постанова про запобігання проявам сепаратизму та іншим зазіханням на основи національної безпеки. У відставку відправили найбільш антиукраїнських міністрів, зокрема, Табачника – міністра освіти, який наніс величезну шкоду вітчизняній системі освіти, перетворив міністерство в тотальну корумповану систему. Верховна Рада звільнила суддів Конституційного Суду, які своїми рішеннями порушили закон, зґвалтували Конституцію України і віддали Януковичу повноваження, які йому не належали. Суддів звільнили за порушення присяги та вчинення антиконституційних дій.

Було прийняте рішення, яке дозволило звільнити з ув’язнення Юлію Тимошенко. Тут треба застерегти, що всупереч повідомленням деяких світових мас-медіа, майданівці радіють звільненню екс-прем’єр-міністра, але в жодному разі не хочуть бачити її при владі. З арештів випустили всіх активістів Майдану, яких незаконно ув’язнила злочинна влада. Почалося розслідування убивств на Майдані.

Події в Києві активізували місцеві громади. По містах почали організовуватися загони Самооборони, які разом з міліцією патрулюють міста з метою захисту від мародерів. У всіх регіонах відбуваються мітинги. Складна ситуація в Криму, особливо в зв’язку з тим, що Росія має на півострові військо, але корінний народ – кримські татари – виступають за те, що Крим є частиною України.

На блискавичний розвиток подій у Києві відреагувала також міжнародна спільнота. Різні європейські країни підтвердили, що єдиним легітимним органом влади в Україні є Верховна Рада, а колишній президент не виконує своїх обов’язків, що означає, що він самоусунувся від влади. Європейський Союз і США запровадили санкції проти режиму Януковича, також було призупинено ліцензії на експорт обладнання, яке можуть використати для внутрішніх репресій. Реакцією Росії стало відкликання посла РФ в Україні, оскільки, за словами прем’єр-міністра Медведєва, існує реальна загроза російським інтересам, життю і здоров’ю росіян. Росія донині визнає Януковича чинним президентом.

Верховна Рада в поспіху зробила також деякі контроверсійні кроки. Так, наприклад, було невчасно відмінено закон про мови національних меншин, що сколихнуло антиукраїнські настрої в Криму і на Сході. Однак, українці також відреагували на це. 26 лютого Західна Україна оголосила, що буде говорити російською мовою (вдома, на роботі, на вулиці), у відповідь Донецьк заявив, що говоритиме українською. На Майдані від початку не було і нема мовної проблеми, як і нема її в повсякденному житті, — це деякі політики намагаються розпалити ворожнечу в українському суспільстві на основі мови, релігії, історії, етнічної приналежности. Без окулярів видно, що такі настрої під’юджує третя сторона, якій дуже залежить на розколі України.

У ці тривожні дні зроблено також дрібніші, але не менш важливі кроки. Верховна Рада повернула Межигір’я — колишній маєток Януковича в національну власність. Майданівці і кияни неофіційно змінили назву вулиці Інститутської, на якій було вбито найбільше повстанців, на вулицю Героїв Небесної сотні. Очікується офіційне затвердження зміни назви. 25 лютого 2014 року, на 24-ому році незалежности України, врешті було демонтовано золоту совєцьку зірку на флагштоці над Верховною Радою.

Із головних завдань, які стоять сьогодні перед новою владою, залишилося обов’язкове проведення люстрації. Майдан не розійдеться, якщо до влади прийдуть тільки нові обличчя, але не буде змінена сама система. У цьому питанні Україна може скористатися добрим досвідом сусідньої Польщі, допомогу якої з перших днів повстанці дуже сильно відчувають і з вдячністю цінують.

І ще одне. Майдан своїм рішенням встановив 20 лютого Днем національної пам’яти, щоб кожного року згадувати хлопців з Небесної сотні, котрі віддали своє життя за нову Україну для нас. Щоб згадувати і пам’ятати їх завжди. Слава Україні!

Люда Бублик

Україна в скорботі

Лютий 25, 2014 | Рубрика: Майдан

Сьогодні я поїхала на Майдан не за звичним маршрутом – вийшла на станції метро «Хрещатик» і попрямувала до виходу «вулиця Інститутська». Не перебільшуючи, зізнаюся, що руки й ноги тремтіли. Раптом згадалося 18 лютого, коли разом з товаришкою ми йшли в безперервному потоці майданівців, котрі несли прапори і співали патріотичних пісень. Я була там передовсім як журналістка, не хотіла пропустити жодного моменту, факту чи історії революції. Товаришка, як тисячі інших жінок і літніх киян, не уявляла собі, що її могло б не бути на Майдані в такий важливий день – якраз планувалося засідання Верховної Ради, на якому мали бути прийняті постанови, важливі для долі країни. Тим більше, що троє її синів крокували в шеренгах сотень Самооборони Майдану. Усі троє (33, 28 і 19 років) – молоді, високі, гарні і освічені. Старший – одружений, батько двох синів; молодший – після закінчення ексклюзивної гімназії східних мов зараз студент КПІ; середній син – фахівець з ІТ. Просто такі, як і їхні побратими, що маршували зараз з ними пліч-о-пліч до будинку Верховної Ради на Грушевського.

Далі…

« Попередня сторінкаНаступна сторінка »