Сьогодні, 25 травня 2014 року відбулися вибори Президента України. Зважаючи на результати кількох екзит-полів, хотілось би вірити, що сьогодні відбулися саме вибори, а не їхній перший тур. На жаль, сьогодні ми знаходимося у стані неоголошеної війни, коли Україна не може дозволити собі на таку розкіш, як другий тур виборів. І той, хто набрав сьогодні більшість голосів, повинен чітко усвідомлювати — люди голосували не за нього, а за єдність України. А йому дали величезний кредит довіри. І, якщо він її не виправдає, то Майдан не забариться.

Але поки що — кілька слів і сьогоднішніх знимок з перебігу виборів у Любені та навколишніх селах.

Перше, що треба сказати – величезне дякую любінцям! Ми всі зрозуміли, що сьогодні, коли Схід України і Крим позбавлені права голосу, саме ми повинні прийти якомога чисельніше на вибори, щоб вони відбулися.

На моїй дільниці, виборча комісія якої знаходилася в санаторії, станом на 20 год. з 1115 виборців, внесених до списку, проголосувало понад 920 осіб! Це 82,5%! Найбільше виборців прийшло проголосувати в обідню пору:

13:00 – 14:00 — 11% виборців

14:00 – 15:00 — 9%

15:00 – 16:00 — 12%

І ще одне. Саме на дільниці в санаторії всі члени дільничної виборчої комісії були у вишиванках. У сьогоднішній ситуації це було надзвичайно приємно і патріотично!

Кілька знимок з дільниці в санаторії:

Далі…

_{Фото із сайту tsn.ua}

Сьогодні кримські татари відзначають 70-і роковини депортації свого народу з рідних земель. Ділимо з ними біль спогадів. Дуже добре розуміємо те, що вони пережили, бо «Хайтарма» і розповіді самих кримчан слухаємо, наче спогади своїх дідусів і бабусь, які пережили сталінський терор, репресії і трагічні поневіряння по сибірах за те, що здобували волю для себе і для нас.

Лише під кінець 70-их років ХХ століття кримським татарам дозволили повертатися до рідного Криму. Повертатися… А до чого? Усі кращі землі, всі надморські терени давно зайняті, причому зайняті тими, хто не вболіває за розвиток Криму і його процвітання, хто «накосив» зелені — і забирається в свою Москву з Петербургами жирувати на здобутому. А Крим залишається… зі своїми боргами, зі своїм бездоріжжям, без води і без перспектив…

Болимо разом із кримчанами тяжким болем за те, що сьогодні, через 70 років після совєтського пекла, створеного Сталіном, його послідовники знову не дають кримським татарам спокійно жити на своїй землі, вчити своїх дітей рідною мовою і навіть зібратися разом, щоб поплакати за тими, хто вже не повернувся з далекого заслання додому.

Сьогодні, 18 травня 2014 року, о. Богдан Тишкун відслужив у греко-католицькій церкві Великого Любеня панахиду за всіма загиблими вигнанцями кримсько-татарського народу. Вірні нашої церкви молилися за тих, котрі знайшли вічний спочинок на чужині, і тих, чиї рідні навіть не знають, де їхня могила. Просили, щоб Бог пробачив їм усі їхні прогрішення, вільні і невільні, прийняв їх до себе і оселив там, де праведні спочивають.

Сумуємо разом з нашими братами і сестрами, і віримо, що їхнє пекло на землі закінчиться, а вони вийдуть з того випробування вогнем ще сильніші і ще згуртованіші!

Матеріал із сайту «Українська правда»

Невдовзі обиратимемо наступного президента України. Ми вже пережили кілька подібних виборів, але цього разу, після трагічних подій з одного боку і народного пробудження на Майдані — з іншого, на порозі суттєвих змін нашого суспільного життя та справжньої можливості жити в нормальній демократичній країні, це голосування матиме для нашої держави особливе значення.

З історії багатьох держав упродовж століть знаємо, якою важливою особою є провідник, хоч би як ми його називали: цісар, цар, король, князь, гетьман, президент, генсек.

Добрий керівник, щиро відданий своєму народові, який бажає йому справжнього добра, — це велике щастя для народу. Поганий провідник, зорієнтований не на загальне благо, а на інші речі, — це, можна сказати, прокляття для люду.

Наглядним прикладом того, наскільки важливий для України добрий президент, є поведінка наших недругів і ворогів, які за всяку ціну хочуть зірвати прийдешні вибори.

Тому не дивно, що переживаємо критичні часи нашої історії, мріючи про доброго керівника держави.

Далі…

Подзвонив мені брат зі Львова з питанням чи не хочу я перевірити воду з мого крана на чистоту. Хто ж не хотів би знати, яку воду п’є? Брат каже, що можу взяти ще кілька інших зразків води. Через деякий час повідомляє, що чим більше буде зразків, тим краще. І додає, що аналіз води буде абсолютно безкоштовним. Тут зародився перший сумнів, бо ж відомо, де буває безкоштовний сир. Однак, сама себе переконала, що, ймовірно, це якась громадська організація виграла європейський екологічний ґранд і тепер мусить зібрати гідроінформацію для звіту. І з тим переконанням обдзвонила своїх друзів, знайомих і родичів, і зібрала 30 взірців любінської води!

Далі…

У Великому Любені що на Львівщині під час Великого посту у церкві святого Миколая УГКЦ перебувала Свята місія з мощами блаженного Папи Івана Павла ІІ. Щодня відбувалися Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми. Журналістка Людмила Бублик зустрілася з єромонахом-василіянином Теодозієм, який і проводить місійні науки.

Далі…

Цього Великодня хочу запросити вас до дуже конкретної переміни. Нехай кожен сьогодні запитає себе: чи я даю хабарі і беру їх? Бо кожен, хто бере хабарі, має на руках кров Небесної сотні, подібно як ті, хто кричав, щоб розіп’яли Ісуса, мали на руках Його кров.

Далі…

2 квітня відзначається всесвітній День Поширення Знань про Аутизм (англ. World Autism Awareness Day, WAAD). Генеральна Асамблея ООН підтримала ініціативу дружини еміра Катару, і від 2008 року цей день відзначається в цілому світі.

Відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм має на меті підвищувати громадську свідомість щодо дитячого аутизму і є нагодою для глобального політичного залучення та міжнародної співпраці в цій галузі. Головні цілі включають збільшення потенціалу заспокоєння особливих потреб осіб, що страждають на аутизм, уможливлення розвитку індивідуальних талантів і здібностей та покращення доступу до опікунських послуг таким особам.

У своєму посланні 2 квітня 2012 р. Генеральний Секретар ООН підкреслив, що «Щорічне відзначення Дня Поширення Знань про Аутизм повинне заохотити до конкретних дій і звернути увагу на неприпустимість дискримінації, зловживань та ізоляції, які переживають люди з аутизмом та їхні найближчі. Як підкреслює Конвенція про права інвалідів, особи з аутизмом є рівні перед законом і їм належаться всі права та основні свободи людини».

Далі…

Від перших днів березня 2014 року наш Великий Любінь зовсім несподівано опинився у центрі уваги цілої України. На питання, чи добре це — така посилена увага преси (і не тільки) до нашого закапелка — однозначно не відповіси. Час покаже.

Коли у Криму стало небезпечно, депутати Львівської обласної ради згідно вирішили, що Львівщина готова прийняти мешканців Криму, які тимчасово хотіли б виїхати з півострова. Спільно з міською радою Львова було оголошено про таке рішення по телебаченню, а Львівська обласна державна адміністрація зайнялася координацією зустрічі та розселення гостей із Криму. Департамент соціального захисту населення ЛОДА, використовуючи свою інформаційну базу, залучив санаторії, будинки і табори відпочинку, інтернати та ін. державні і недержавні заклади цього типу до прийняття родин (переважно жінок з дітьми) з Криму. Оксана Яковець, яка в Департаменті соціального захисту координує роботу з зустрічі та поселення кримчан, і майже кожного гостя зустріла особисто, схвильовано розповідає про звичайних галичан, які, почувши по телевізору запрошення для кримчан, масово почали зголошуватися і пропонувати свої кімнати, квартири і навіть цілі будинки, в яких тимчасово не живуть, для наших співвітчизників, які несподівано опинилися в скрутній ситуації, у далекому незнайомому Львові. Люди зголошувалися також зустрічати і підвозити гостей з потяга за вказаними адресами. Навіть просили скласти списки необхідних продуктів і промислових товарів, купували їх і розвозили за вказаними адресами. Пані Оксана не може спокійно розповідати про таку жертовність людей, як і зі сльозами на очах згадує, як зустріла родину кримських татар — батько, мати і чвірко дітей — виходять з потяга, мати знімає зі сходинок одне за одним малюків, батько виносить дві спортивних торби. Пані Оксана каже, що з нею троє дужих хлопців, котрі зараз допоможуть донести весь багаж. Жінка підіймає очі і спокійно відповідає, що це все — більше жодних багажів немає, бо все найдорожче (обводить поглядом чоловіка й дітей) — з нею.

Далі…

У Великому Любені від 2 до 9 березня 2014 р. перебуває Свята Місія з Блаженним Папою Іваном Павлом ІІ. Мощі Блаженного знаходяться під опікою місіонерів у церкві Святого Миколая (УГКЦ). Щодня о 8:00, 10:00 та 18:00 відбуваються Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми.

У п’ятницю, 07.03., о 10:00 буде відслужена спеціяльна Служба Божа за хворих.

У суботу, 08.03., крім щоденних Служб, о 16:00 буде молитва і благословення маленьких дітей.

У неділю, 09.03., об 11:00 — загальне закінчення Святої Місії, віднова Святого Хрещення, урочисте Святе Причастя, Апостольське Благословення і надання повного відпусту.

1) Не давати і не брати хабарі
Риба гниє з голови, а в нашому випадку – країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза “ну, ти ж знаєш, що треба зробити” – все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір’ям. Не буде пропозиції – не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе – припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.

2) Не красти
Важко втриматись від спокуси підправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі в кишеню покласти трошки більше. Особливо, коли на тебе вдома очікує сім’я. Треба навчитись систематично вивітрювати з голови дурні звички родом з СРСР: брати те, що вам не належить або погано лежить будь-де – на роботі, на вулиці чи деінде. Ви крадете не у когось нереального – ви обкрадаєте в першу чергу самого себе – бо жити ж тут вам. Кожного разу, коли у вас виникатиме таке бажання – погляньте на себе у дзеркало і побачте там Януковича.

3) Поважати інших
Мирне співіснування неможливе без поваги, і саме воно стане запорукою економічного успіху. Лише коли ми навчимося поважати інших людей – незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, якої вони нації, віросповідання, орієнтації чи яку музику слухають і яких політиків підтримують – лише тоді зможе початися справді мирне життя. Просто прийміть те, що хтось не такий, як ви – і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.

4) Допомагати
Вбивайте вірус байдужості в собі. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась у чужому районі. Це не соромно, це навпаки – дуже приємно! Щира посмішка та слово “дякую” мотивує краще за всі нагороди та премії. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вам – ви б не хотіли залишитись насамоті, правда?

5) Тримати чистоту
Чомусь, як тільки ми потрапляємо за кордон, у нас вмикається режим “Європи” – ми припиняємо смітити та порушувати правила. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані – постійно і вдома? Це дуже просто: ніж жалітись на те, який срач біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки та обгортки будь-де. Не бійтесь поширювати цей приклад на оточуючих, якщо бачите, що хтось навіть не думає про те, де викидати сміття.

6) Самоорганізовуватись
“Хата скраю” – це архаїзм та девіз старої України. Гаслом нової України має стати самоорганізація. Якщо ви не вірите – подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко – навіть коли вас 10, 500 чи тисячі. Ведіть діалог з сусідами – відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами та розвивайте робочі колективи. Одна людина здатна зробити багато чого, а група самоорганізованих людей – ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтесь з тими, хто солідарний з вами – і ви зможете вирішити будь-яку проблему.

7) Брати відповідальність
Настав час розширити коло відповідальності трохи далі, ніж ви звикли до цього. Потрібно прийняти цю думку до уваги: лише ви несете відповідальність за власне життя та за власний успіх, і ніхто інший! Ваша відповідальність – це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, щоб представляти ваші інтереси. Не бійтесь брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки та своїх близьких: це додає наснаги, сил та впевненості у діях. Це – фундамент вашого існування.

8) Не боятись
Це – саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх – це єдина перепона до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми змогли жити у країні без страху. Щоб ми не боялись гуляти містами, відстоювати свої права, ловити злодіїв та вільно висловлювати свою думку. Свобода – це перша сходинка до змін. Лише будучи фізично, морально і духовно вільними, ми зможемо втілити у життя всі ті мрії, про які думаємо кожного дня.

9) Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і зробить порядок біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в обличчі чиновників чи влади дасть вам роботу чи вирішить проблеми. Найбільш незадоволені життям – це ті, хто скиглить і чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте і дійте! Лише від вас залежить, наскільки хорошим буде ваше життя.

10) Розширювати світогляд
Час вийти на світло з печер своїх стереотипів. Час позбутися міфів, які постійно насаджують вам політики чи ЗМІ – лише так ви знайдете справжню істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте чи не бачили. Подорожуйте – починайте з найкращих куточків своєї області і закінчуйте найкращими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги та знайомтесь з новими людьми. Відкрийте себе для світу, і він відкриє всю свою неймовірність для вас.

За матеріалами Inspired.