Дівчата пригощають чаєм.

Сьогодні настільки розвинута техніка, що вона дозволяє, залишаючись у власному помешканні, одночасно перебувати в центрі важливих подій. Це значно спрощує роботу журналістів, аналітиків, експертів. Знімальні групи працюють на місці, камери моніторингу безперервно передають актуальне зображення. Головним твоїм завданням залишається вміло користуватися пультом телевізора чи мишкою комп’ютера, перестрибуючи з каналу на канал чи знаходячи потрібну веб-сторінку, де міститься необхідна інформація. Але така участь у подіях офф-лайн не дає найважливішого — відчуття атмосфери, настроїв, емоцій, котрі можна пережити тільки на місці. Крім того, інформація з соціальних порталів, інформаційних сервісів чи, тим більше, офіційних повідомлень, — це вже пережиті і пережовані кимось події, подані у вигляді легкозасвоюваної кашки, щоби слухач/читач/глядач не перевтомився, сприймаючи їх.

Прагнучи особисто відчути серцебиття революційного Майдану в Києві, побачити і сформувати власну думку щодо протестів, котрі точаться уже четвертий тиждень, я поїхала туди і на два дні стала їх безпосередньою учасницею. Відвідала всі барикади, позазирала до багатьох наметів, погрілася біля кількох буржуйок, порозмовляла з десятками організаторів, журналістів, охоронців, кухарів, волонтерів, мистців, політиків і, звичайно, киян, котрі приймають у себе абсолютно чужих людей на ніч і, безумовно, простих учасників Майдану, що часто-густо перебувають тут від першого дня цієї спонтанної революції за нове життя. Що я там побачила? Далі…