Дуже невеселим вийшов цього року у нас Великий Піст. Учора, 10 квітня 2013 р. до Любеня прийшла звістка, що на 62-му році життя Бог забрав до себе на вічну службу о. Зиновія Романа — ініціатора і будівничого нашої нової церкви парохії УГКЦ, будителя нашої громади.

Не маючи вищої освіти, отримавши священичий сан у підпіллі (коли ще наша Церква була заборонена), отець Зиновій мав надзвичайно перспективне бачення, розумів потребу об’єднання церков. Саме він запропонував, щоби у старій дерев’яній церковці почергово відбувалися Богослужіння греко-католицької і православної громад. Він готовий був погодитися на всі умови, пропонував. щоби православні брати першими правили Службу Божу, а вже потім — греко-католицька громада. Однак, на жаль, його ініціатива не зустріла взаємности.

Усвідомлюючи цінність книжки як джерела знань і світла, отець Зиновій Роман зібрав з цілої Європи та з-за океану у нашій церкві парохіяльну бібліотеку, в якій були такі цінні і рідкісні екземпляри, котрими нині може похвалитися рідко яка міська бібліотека.

Як добрий пастир, отець Зиновій щиро цікавився життям кожного вірянина, за успіхи гаряче радів, умів підтримати в біді.

Парох був непримиренним до дармоїдства, пияцтва, бачачи, як «зелений змій» забирає душі і життя не лише тих, хто потрапив у його тенета, але й калічить життя цілої родини — насамперед, дітей, які нерідко ставали на стежку батька. Як не дивно, така постава священика сприймалася не всіма.

Захопившись до глибини душі ідеєю спорудити новий храм, отець Зиновій поклав своє здоров’я і частину життя на те, щоби наша церква якнайскоріше постала у всій своїй величі для потреб громади. Він задіяв усі можливі механізми отримання щедрих пожертв на будівництво з усіх куточків світу. Саме отець Зиновій проклав стежку до великого мецената і фундатора нашої церкви пана Василя Ільчишина, а той радо відгукнувся на церкву в потребі.

Отець Зиновій сам багато працював на будові, був і замовником, і виконробом, часом навіть сторожем. У погожу днину сідав на свого старенького ровера і об”їжджав усіх господарів-майстрів, закликав прийти до праці, бо гріхом такий Божий день втратити.

Останнім часом отець Зиновій Роман служив адміністратором парафії Святого Архистратига Михаїла с. Жирівка, та сотрудником храму Святого Івана Богослова с. Зимна Вода Пустомитівського р-ну (Сокільницький протопресвітерат).

Кажуть, що в розлуці дві третини смутку й горя залишає собі той, хто залишається, і лише третину забирає той, хто відходить. Нам залишається молитися за спокій душі нашого палкого пароха.