19 березня 2013 року на 87-му році життя відійшов у вічність наш великий земляк Василь Ільчишин. Великий думками і ділами, яких за своє довге і нелегке життя встиг зробити так багато, що вистачило б на кілька життів звичайної людини.

Василь Ільчишин народився у Великому Любені 22 лютого 1927 року в родині Петра та Софії з дому Ґудз. Тут закінчив семирічку і вступив до Технічної школи у Львові. У 1944 р. разом зі старшим братом Іваном виїхав на Захід рятуючись від комуністичного режиму, спочатку до Відня в Австрії, а потім до Баварії в Німеччині. Уже там, у таборах переміщених осіб, Василь активно брав участь у громадському житті — налагодженні організованої роботи в політичній, освітній, культурній та видавничій галузях. На той час він був членом юнацтва ОУН, а також долучався до діяльности Спілки Української Молоди та Пласту.

У 1949 р., завдяки допомозі родичів, Василь виїхав до США і оселився у Клівленді. Там тяжко працював, бо мріяв розпочати власну справу. Незабаром придбав невелику крамничку, де почав продавати книги, газети, журнали, платівки, вітальні листівки, вишиті та різьблені речі, писанки тощо. В одній із кімнаток своєї крамнички облаштував український культурний клюб, де українці збиралися, щоби поговорити про те, що відбувається у громаді, що діється в підсовєцькій Україні. Обговорювали нові публікації в книгах, газетах і журналах, грали в шахи, ділилися цінною інформацією, де можна знайти добру працю, житло.

У 1954 р. Василь Ільчишин зорганізував видавництво «Хвилі Дністра», в якому виходили не лише книжки українською мовою, але й платівки, вітальні листівки, мистецькі альбоми. Лише альбом «Українська вишивка» був виданий накладом 5000 примірників. У видавництві було записано 45 аудіоальбомів, у яких загалом 500 релігійних, патріотичних та народних пісень, видано понад 300 видів вітальних листівок з нагоди Великодня, Різдва та інших свят. Велика увага приділялася виданню дитячих книжок. Продукція видавництва розходилася у США, Канаді та в багатьох країнах Європи.

У 1953 р. Василь одружився з Олею Кашубою, яка стала не лише його життєвим другом, але й вірною помічницею й опорою в бізнесі та громадській роботі. Бог благословив подружжя Ільчишинів чотирма дочками, кожна з яких отримала українознавчу та університетську освіту. Василь з Олею дочекалися десятьох онуків.

Василь Ільчишин, крім бізнесу, активно займався громадською діяльністю. Він був одним із засновників Школи Українознавства, а у 1970-72 р.р. очолював Управу Товариства «Рідна Школа». Василь Ільчишин був неперевершеним організатором різних українських імпрез, тому протягом багатьох років він очолював імпрезову референтуру Українських Злучених Організацій Огайо.

Далі…