Витримки із дружньої нам сторінки. Рекомендуємо вам зазирнути туди, бо автори зробили насправді велику роботу, щоби зібрати настільки докладну і цінну інформацію.

1. Ґрунти

Внаслідок ґрунтознавчих досліджень у межах Городоцького району виявлені такі основні типи і відміни ґрунтів: темно-сірі опідзолені; світло-сірі опідзолені, сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, дернові опідзолені оглеєні, дерново-підзолисті, лучні та торфово-болотні.

Темно-сірі опідзолені та опідзолені чорноземні ґрунти, площа яких становить біля 58% поширені на широких вододільних просторах в долинах р.Верещиці та Стругви.

Дерново-підзолисті ґрунти (14% ґрунтового покриву) сформувалися у північній і північно-західній частині району на давньоалювіальних і флювіогляціальних відкладах переважно у долині р. Верещиці (лівобережна частина – від північної межі району до В.Любеня).

До групи гідроморфних ґрунтів (вони займають 10% ґрунтів району), які сформувалися на алювіальних і делювіальних відкладах в умовах достатнього зволоження і високого рівня ґрунтових вод, на території Городоччини відносяться лучні, лучно-чорноземні, лучно-болотні, торфово-болотні відміни та низинні торфовища. Найбільші площі лучних ґрунтів приурочені до Верхньодністровської алювіальної рівнини (південна частина району), тоді як торфово-болотні ґрунти та торфовища низинні локалізовані вздовж долини р. Верещиця (від північної межі району – нижче Городка, В.Любінь) та біля с. Суховоля (на межі з Білогоро-Мальчицькою долиною). Лучно-болотні ґрунти характеризуються високою потенційною родючістю, у верхньому горизонті вони містять до 3-4% гумусу; реакція ґрунтового покриву слабокисла; гідролітична кислотність невисока. У долині р. Верещиця в карстових западинах зустрічаються болота.

Торфовища Городоччини характеризуються слабкокислою та нейтральною реакцією, трапляються карбонатні торфи. Найбільші торфовища локалізовані у межах курорту Великий Любінь, близько 2/3 площі курорту (30 га) вкрито товстим шаром торфу потужністю до 3 м. Умови утворення торфової грязі, що містить сірководень, навіть у безпосередній близькості від курорту, особливо сприятливі. На захід від курорту, серед заболочених заплав Верещиці на значній площі виявлено товстий шар торфу. тут на поверхню виходять кілька сірководневих джерел, які просочують своєю водою товщу торфового покриву. Запаси грязі є значними [Андрейко І.М. Природа Городоччини. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2002].

2. Води і водні ресурси

Загальна площа поверхневих вод на території Городоцького району дорівнює 2700,4436 га (3,72% площі району). Це один із найвищих показників у Львівській області.

Загальна густота річкової сітки району в середньому дорівнює 0, 65 км/км2. Усі річки є постійними водотоками, тоді як окремі струмки наповнюються лише під час повноводних років. Внаслідок меліоративних робіт та вирубки лісів деякі ріки на території району трансформувалися до струмків (колишні р.Лукач у с.Тулиголови, р.Благ у с.Переможне, р.Гашиш у с.Грімно). Річкові долини досить широкі, днища плоскі, а схили характеризуються слабким нахилом. Середній похил річок у межах Городоччини становить 187 см/км (від 37 см/км для р.Верещиця до 500 см/км для р.Гноєнець).

Водні ресурси Городоччини є значними: основна частина району відноситься до зони достатньої водності, а придністровська частина – до зони підвищеної водності. Водозабезпечення мешканців досить висока: кількість води місцевого поверхневого стоку на 1 людину знаходиться у межах від 2 до 3 тис.м3/рік (на Львівщині – 1,8 тис. м3/рік).

Доповнюють гідрографічну сітку району численні канали, одні з яких замінили старі русла невеликих струмків, а інші – були створені під час осушення земель. Основна частина каналів знаходиться у долинах р.Верещиця і р.Дністер, найдовший з каналів – магістральний канал № 2 довжиною 9 км. [Андрейко І.М. Природа Городоччини. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2002].

На території Городоччини відсутні великі природні озера, невеликі за площею озера діаметром від 5 до 100 м зустрічаються у районах поширення карстових лійкоподібних порожнин (озеро Западня біля Чулович, озера Синє і Чорне біля М.Любеня). Незначне поширення мають озера-стариці у заплавах Верещиці та її приток. Вони мають видовжену форму і зустрічаються біля Комарна, Катеринич, Якимчиць та інших населених пунктів.

Найчисленнішою групою водойм на території району є маленькі рукотворні озера-копанки, які локалізовані майже біля кожного населеного пункту або у їх межах. За розмірами вони бувають до 50 арів і більше. Їх локалізація приурочена до місць добування піску, глини, вапняків, старих торфорозробок та прокладання дорожніх магістралей. Прикладами цієї групи озер є Старий Вир, Новий Вир і Кругле біля Нового Села; озеро Вир біля Чулович; три озера у с. Лівчиці, На місцях старих торфорозробок озера виникли біля Комарного, В.Любеня, Якимчиць, Бірча та інших населених пунктів.

Великі площі у районі займають ставки різної величини і призначення, їх кількість перевищує сотню, а площа сягає 1600 га (2,2% від площі району). Насамперед, це ставки ВАТ “Львівський обласний рибокомбінат” та Українського науково-дослідного інституту рибного господарства загальною площею водного дзеркала 1314,2 га, локалізовані у долині р.Верещиця. За своїм розташуванням вони об’єднані у 8 груп: Дроздовицький (363 га), Городоцький (100 га), Черлянський (85 га), Великолюбінський (250 га), Катериницький (209 га), Остроріг (104 га) та Новосільсько-Підзвіриницький (37,5 га). Більшість з них складається з груп ставків, розділених греблями (зокрема, Катериницький став об’єднує групу ставків Волиця, Горішній, Горбуля, Катериничі, Завада, Пісок, Пасовисько та інших).

Став Великолюбінський, який об’єднує чотири великих нагульних стави і 30 малих дослідних, є дослідною базою Українського науково-дослідного інституту рибного господарства.

У минулому великі за площею болотні і заболочені масиви були у долині р.Дністер, Верещиці, Струги. Крупномасштабна меліорація у другій половині минулого сторіччя призвела до осушення 51,4% усіх с/г земель району (25652 га). З огляду на це, останці боліт залишилися у річкових заплавах Верещиці, в лісових масивах, у понижених ділянках вододілів і у карстових западинах (район сіл Мшана, Суховоля, В.Любінь).

У надрах Городоцького району виявлені прісні, мінералізовані та мінеральні води. Поширення яких та хімічний склад тісно пов’язані з геологічною будовою території та геохімічною ситуацією.

На окраїні Західноєвропейської платформи у межах Львівсько-Любінської крейдової западини (північно-східна частина Городоцького району) розвинуті відклади верхньої крейди, водоносність яких пов’язана із семанськими, туронськими, сенонськими пісковиками та вапняками і мергелями [Недбайло П.П. Гідрогеологічні умови Волино-Подільської окраїни Руської платформи // Підземні води західних областей України. - К.:Наук. думка. 1968].

Загалом, водоносні горизонти на території району залягають на глибинах від 0,5 м у заплавах рік до 20 м і більше на межиріччях. Прісні води відносяться до гідрокарбонатно-кальцієвого, гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієвого типу [Штогрин О.Д. Підземні води четвертинних відкладів Передкарпаття. - К.: Вид-во АН УРСР, 1963]. У районі Комарного виділено ареал поширення хлоридно-гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого типу прісних і слабомінералізованих вод.

Гідрокарбонатно-кальцієвий тип прісних вод переважає на території району і залягає на глибині 1 – 6 м від денної поверхні. Ці води майже цілковито позбавлені легкорозчинних солей хлоридів і сульфатів натрію, їх загальна мінералізація змінюється у межах від 0 до 0,5 г/л. хоча відмічено зростання показників мінералізації у басейні р.Вишня. Води гідрокарбонатно-кальцієвого типу переважно м’які, місцями переходять у помірно тверді. Глибина криниць – до 4 м. Загалом, води цього типу приурочені до алювіальних відкладів річкових долин, прісні, не забруднені органічними домішками.

Основним джерелом водопостачання сільського населення є підземні води першого від поверхні водоносного горизонту, який є недостатньо захищеним від проникання забруднень, перш за все, сполук азоту (утримування худоби) та інших сполук органічного і неорганічного походження (використання органічних і мінеральних добрив, пестицидів тощо).

Порівняно з сусідніми районами, Городоцький район характеризується дуже високими показниками забору прісної води, що пов’язане із веденням рибного господарства, а також низьким відсотком забору підземних вод, які набагато краще захищені, ніж поверхневі води.

Основні водозабори поверхневих вод – це р. Верещиця (ВАТ «Львівський обласний рибокомбінат»), Вишенька (Вишнянський технікум), стави, меліоративний канал, зимувальні ставки, підземних – окрім вже згадуваного водогону “Будзень”, це каптаж і свердловини (спецводокористування спиртзаводу у Великому Любені). Забір води протягом року характеризується найвищими показниками у лютому, березні і квітні, що зумовлене специфікою ведення рибного господарства. Така особливість динаміки водозабору в районі є характерною також для Миколаївського і Яворівського районів і пов’язана з діяльністю підприємств гірничої хімії.

До лікувальних мінеральних вод належать природні підземні води з мінералізацією вище 8 г/л для всіх хімічних груп і вище 15 г/л – для гідрокарбонатних і хлоридно-гідрокарбонатних вод. а також води нижчої мінералізації при вмісті біологічних активних мікроелементів на рівні галузевого стандарту України «Води мінеральні лікувальні».

Таким вимогам відповідає лише одне родовище лікувальних вод, що розташоване на території Городоцького району Львівської області, – родовище сульфідних (сірководневих) вод бальнеологічного курорту Великий Любінь. Його походження пов’язане з наявністю на цій території горизонту ратнинських вапняків, де дебіти свердловин характеризуються значною водозабезпеченістю на рівні 864-1036 м3/добу. Цей горизонт прикривається водонепроникними сарматськими глинами, внаслідок чого тут розвинуті сірководневі сульфатні води з вмістом сірководню до 200 мг/л. У зоні зчленування Руської платформи з Передкарпатським прогином власне і локалізований курорт Великий Любінь [Амеліна Л.М. Гідромінеральні ресурси курорту Любінь-Великий// Курорти західних областей України/ За ред. проф. Т.Т.Глухенького. - К.: Держ. медичне видавництво УРСР, 1959; Гаврилов П.С., Соловей М.П. Короткий історичний нарис, географічне положення, лікувальні фактори// Курорти західних областей України/ За ред. проф. Т.Т.Глухенького. - К.: Держ. медичне видавництво УРСР, 1959].

На території курорту є чотири сірководневих джерела (за хімічним складом води їх можна віднести до типу сірководневих сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвих) і кілька свердловин з сірководневою водою. За класифікацією В.А.Александрова, води курорту належать до IV класу мінеральних вод. Джерело № 1 є основним, що постачає сірководневою водою процедурні ванни. Дебіт води джерела дорівнює 50-60 тис. літрів за добу. Вміст сірководню становить понад 90 мг/л, у придонній частині – до 122 мг/л, поверхневі шари за рахунок випаровування сірководню містять до 50 мг/л. Мінеральна вода знаходиться на гідродинамічному рівні 0,1 – 0,3 м від поверхні землі.

Хімічна формула води (за М. Г. Курловим)*:

H2S0,077 M2,2 SO412 HCO322/Ca87

*Чисельник – вміст кислотних радикалів; у знаменнику – вміст основних радикалів у порядку зменшення їх концентрацій у процент-еквівалентах. Зліва від дробу пишеться сума твердих складових частин у вигляді букви М з цифрою, що показує загальну мінералізацію на 1 л води і хімічний склад спонтанних газів.

Джерело № 2 має дебіт 288 тис. літрів на добу. Вміст загального сірководню – 80 мг/л. Хімічна формула води:

H2S0,065 M2,3 SO474 HCO320/Ca86

Джерело № 3 за хімічним складом води значно відрізняється від інших. Кількість загального сірководню тут становить 75 мг/л. З інших мінеральних інгредієнтів можна відзначити велику кількість вуглекислого кальцію, сірчанокислої магнезії та вуглекислоти. Хімічна формула води:

H2S0,056 M2,4 SO474 HCO321/Ca84

Джерело № 4 має вміст сірководню від 0,65 до 0,85 мг/л.
Хімічна формула води:

H2S0,065 M2,2 SO470 HCO324/Ca80

Вміст загального сірководню в інших джерелах і свердловинах становить від 65 до 115 мг/л. Тепер вони ще не використовуються. За своїми якостями води курорту Любінь Великий близькі до вод таких відомих курортів України як Немирів і Шкло на Львівщині та Черче на Івано-Франківщині.

3. Мінерально-сировинні ресурси

З огляду на тектонічну прив’язку Городоцького району до стику Західноєвропейської платформи і Передкарпатського крайового прогину, тут локалізовані нерудні корисні копалини [Доленко Г.Н. Закономірності поширення нафтових і газових родовищ Східних Карпат та умови їх утворення// Питання розвитку продуктивних сил Львівського і Станіславського економічних адміністративних районів. - Вип.1. - К.: Вид-во АН УРСР, 1960; Крушель Л.Є., Шестопалова І.М. Використання глин західних областей УРСР// Питання розвитку продуктивних сил Львівського і Станіславського економічних адміністративних районів. - Вип.1. - К.: Вид-во АН УРСР, 1960].

До групи паливно-енергетичних ресурсів відноситься газ та торф. Родовище газу локалізоване у межах Городоцького (Комарно, Тулиголови, Переможне) та Самбірського районів і приурочене до тріщинуватих юрських відкладів та гельветських пісковиків на глибинах 1300-1500 м.. Наприкінці 1994 р. запаси газу становили біля 3 млрд.м3 (менше 9% від початкових запасів, інтенсивна експлуатація яких розпочалася у 50-х роках минулого століття). Зараз на території родовища у межах району діють 8 свердловин в околицях Комарно і Тулоголови, а 15 інших тампоновано через виснаження запасів газу. Геологічною розвідкою поблизу сіл Залужани та Угри у 90-х роках XX ст. виявлено лінзовидні поклади природного газу, запаси яких оцінюються у декілька сотень млн. м3 [Андрейко І.М. Природа Городоччини. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2002].

Поклади торфу виявлено у заплавах рік Дністер та Верещиця поблизу Великого Любеня, Годвишні, Мостів, Дубаневичів. Зараз вони практично не розробляються.

До групи будівельних матеріалів, що добуваються чи локалізовані на території району, відносяться вапняки, піски, глини. Поклади вапняків зустрічаються поблизу сіл М.Любінь, Керниця, Березець, Кліцко, Дроздовичі, смт В.Любінь, м. Городок. Найбільшим є вапняковий кар’єр у с. М.Любінь, де щороку добувають біля 500 тис.т вапняку. Поклади керамічних глин зосереджені поблизу Городка (Городоцьке родовище жовтобурих і сірозелених глин, які приурочені до озерно-алювіальних відкладів четвертинного віку), Тучап, Вишні. Біля сіл Вовчухи, Угри, Березець, Кліцко, Мільчиці, Повітне, Зелений Гай, Тулиголови, Переможне і Городка зосереджені поклади цегельних глин, а будівельних пісків – біля сіл Заверещиця, Родатичі, Якимичі та інших [Адаменко Я,. Гродецька Г., Горбунова Л., Долгополий В., Зайнулліна Л. Літосфера// Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. - К.:Манускрипт, 1996].

До групи нерудних корисних копалин також відноситься сірка, поклади якої виявлено на території с.Грімне. З огляду на низькі запаси, родовище не експлуатується.

Бальнеологічні ресурси (мінеральні води, торф’яні грязі) локалізовані біля В.Любеня, М.Любеня та Бірча.

4. Рослинні ресурси

За біологічним різноманіттям Львівська область вважається однією з найбагатших в Україні. Флора області налічує понад 2000 видів судинних рослин, що складає майже половину видового складу флори України. Мохоподібних у флорі регіону – до 400 видів. У рівнинній частині області за даними А.Т.Зеленчука росте понад 1800 видів судинних рослин [Кагало О.О. Рослинний світ Львівської області// Рідна природа. - 2003]. Для Городоцького району окремого зведення щодо флори не існує.

Лісова рослинність

У деревостанах звичайнодубових лісів, які поширені у східній частині району (поблизу нас. пунктів М. Любінь, Чуловичі, Бірче), панує дуб звичайний. Інші породи зустрічаються поодинокими екземплярами. Це – граб звичайний, клен гостролистий, явір, липа серцелиста, липа штроколиста. Зімкненість крон – до 0,9, тому чагарниковий і трав’яний яруси розвинуті слабо і бідні за видовим складом. Переважають тінелюбні види. Якщо наявний чагарниковий ярус, то зустрічаються вовче лико, ліщина звичайна, глід одноматочковий, гордовина, клокичка периста та інші. Домінуючими видами у трав’яному ярусі виступають: осока волосиста, квасениця звичайна. Найбільші масиви дубових лісів зосереджені біля с.Малий Любінь (урочища Любінь Малий, Повітненський ліс, Хорове поле).

Лучна рослинність

Лучна рослинність на території району займає біля 18% і збереглася у заплавах рік Верещиця, Щирка, Вишня та інших. Частину площі займають суходільні та низинні луки та післялісові луки, на яких зараз сіножаті і пасовища. На найвищих ділянках річкових заплав поширені тонкомітлицеві луки, які займають найсухіші ділянки з низьким рівнем ґрунтових вод. Флора складається із 40-45 видів, травостій різнотравно-злаковий.

Водно-болотна рослинність

Болотна рослинність на території району зосереджена у стариці річки Верещиця, в долині р.Ставчанка та інших. Вона займає дуже незначну площу, хоча болотні угруповання відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні річкового стоку і регуляції водного режиму територій. У районі зустрічаються евтрофні болота з багатою рослинністю, серед якої переважають очерет звичайний, рогози широколистий і вузьколистий, лепешняк великий. Також зустрічаються мезотрофні осокові та пухівкові болота. У районі с.Мшана та с.М.Любінь трапляються низинні болота з високотравним рослинним покривом. На окремих ділянках низинних боліт, де спостерігається застій вод, формується мезотрофна рослинність. Зрідка трапляються вільхові болота [Андрейко І.М. Природа Городоччини. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2002].

Польова рослинність

Серед польової рослинності району можна виділити культурні рослини (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, картопля, цукровий і кормовий буряки, капуста, цибуля, огірки, помідори, гарбузи, кабачки, морква та інші), а також супутні рослини – бур’яни (осот жовтий, грицики звичайні, молочай польовий, молочай садовий, хрін суповидний, щавель кінський, пирій повзучий, будяк кучерявий, лобода біла, зірочник середній, ромашка непахуча).

Лікарська сировина

До рослинних ресурсів також відносяться 19 видів рослин, що є лікарською сировиною, яка збирається на території району у різних кількостях. До цих рослин відносяться бузина чорна, шипшина собача, малина, горобина звичайна, барвінок малий, конвалія, щитник чоловічий, звіробій звичайний, орляк звичайний, купина лікарська, кульбаба лікарська, полин гіркий, полин звичайний, подорожник великий, подорожник середній, кмин звичайний, деревій звичайний, хвощ польовий, грицики звичайні.

5. Тваринний світ

До складу фауни хребетних Львівської області в її сучасних адміністративних межах належать 340 видів, зокрема: риб – 47, земноводних – 15, плазунів – 8, гніздових птахів – 199, ссавців – 71 [Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1973]. Для Городоцького району окремого зведення щодо чисельності видів хребетних немає.

За зоогеографічним районуванням України, Городоцький район знаходиться у межах Подільського (верхньодністровсько-бузька зоогеографічна ділянка) та Українсько-Карпатського зоогеографічних районів які, відповідно, є складовими частинами європейської лісостепової та бореально-лісової зон.

Для території району характерні такі специфічні види хребетних: кумка червоночерева, горлиця кільчаста, мартин звичайний, крячок чорний, крячок річковий, лебідь-шипун, норець сірощокий, норець малий, чернь червоноголова, лунь болотний, бджолоїдка звичайна, дятел сірійський, кобилочка річкова, очеретянка велика, дрізд кам’яний, соловейко західний, підковоніс малий, нічниця довговуха, тхір чорний, ховрах сірий і звичайний, полівка-економка, полівка сіра, полівка руда, білка, куниця кам’яна, кролик дикий, кутора, куниця лісова, норка, горностай, ласка, ондатра, свиня дика.

Серед земноводних на території району зустрічаються жаба озерна і ставкова, тритони звичайний і гребенистий; плазуни – вуж звичайний, дуже рідко трапляються вуж водяний і черепаха болотна.

На заболочених луках у долинах Дністра, Верещиці та інших рік зустрічаються види хребетних, які формують водно-болотний комплекс фауни. За даними К. Татаринова (1972), для рік на території Городоччини були характерні такі види риб як підуст, рибець, марена, вирозуб, краснопірка, золотий карась, лин, короп. Хижі риби були представлені щукою, окунем і білизною. Проте, запаси риби істотно зменшилися внаслідок випрямлення русел рік, меліоративних робіт, забруднення. У першу чергу це стосується чисельності щуки, лина, краснопірки, йоржа, бичка, в’юна, сома, ляща, марени, головня, плітки, верховодки [Андрейко І.М. Природа Городоччини. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2002].

За даними ВАТ «Львівський обласний виробничий рибокомбінат», який на території Городоцького району має 2 філії (рибгосп Городок з дільницями Городок і Дроздовичі та радгосп Комарно з дільницями Катериничі та Центральна), основними видами риб, що зараз культивуються у ставках, є коропи дзеркальний і лускатий, карась срібний, сазан і інтродукований з Одеської області товстолобик.

Серед теріфауни (ссавці) Городоччини вирізняються дрібні і середні за розмірами ссавці, передовсім, це – полівка звичайна, польова та хатня миші, заєць-русак, кріт, лисиця звичайна, лісова полівка, тхір лісовий, горностай середньоросійський, ласка південна, водяна полівка та ондатра. В населених пунктах часто зустрічаються пацюк сірий та миша хатня. Населення розводить нутрій, норок, фредок, песців, ондатр. Вовки на території Городоцького району трапляються рідко і є мігрантами з інших районів області.

До фауністичних ресурсів району також належать представники мисливської фауни, які на Городоччині репрезентують кабан, лисиця, заєць-русак, ондатра, вовк, білка, борсук, куниця, тхір, а також фазан, сіра куріпка, гуси, качки, лебеді, лиски, кулики і голуби.

6. Ліси, зелені зони

У Городоцькому районі лісистість території становить 12,7% (для порівняння: у сусідніх районах – Миолаївському, Мостиському, Пустомитівському, Самбірському та Яворівському цей показник, відповідно, дорівнює 27,8; 19,8; 17,4; 12,9 і 33,7). Причиною такого низького рівня лісистості є високий ступінь аграрного освоєння Городоччини. Загальна площа лісів і лісових земель у районі становить 9368,2 га, з цієї поверхні вкриті лісовою рослинністю землі займають понад 98%.

Зелена зона смт Великий Любінь займає площу 2030,6 га (понад 33% площі селища). До її складу, окрім навколишніх лісів, увійшов парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва XVII ст. (5 га), у якому до наших днів збереглися старі рідкісні дерева понад 300-річного віку (платани, тополі, модрини тощо). Площа зелених насаджень у самому місті станом на 1989 р. – 55 га. До її складу, окрім вуличних посадок, увійшли також пам’ятки природи місцевого значення – дві вікові липи та парк курорту Любінь Великий площею 10 га.

7. Ландшафти

За фізико-географічним районуванням України, Городоцький район знаходиться у межах 5 природних районів 2 природних областей (Розтоцько-Опільської горбогірної та Передкарпатської височинної), які, відповідно, відносяться до Західноукраїнської лісостепової провінції Східноєвропейської природної країни та Східнокарпатської провінції Карпатської природної країни [Маринич А.М., Пащенко В.М., Шишченко П.Г. Природа Украинской СССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. - К.:Наук.думка, 1985].

На території району широкого розповсюдження набули різні форми антропогенних ландшафтів – селітебні (урбанізовані), аграрні, промислові, меліораційні, які входять до складу вищеозначених природних ландшафтних районів.

8. Заповідні території та об’єкти

За загальною площею природно-заповідного фонду Львівська область займає одне з останніх місць у західному регіоні України. Станом на 01.01.2004 р. в області нараховувалося 322 заповідних території та об’єкти загальною площею 113 тис.га, з яких 25 – загальнодержавного значення [Дейнека А.І. Золотий фонд природи // Рідна природа. - 2003. - № 5]. Процент заповідання становить 5,2% площі області (для порівняння – у Івано-Франківській обл. – 15; Закарпатській – 13% території).

Внаслідок значної аграрної трансформованості території, Городоцький район займає незначну долю у заповідному фонді області. Площа 12 заповідних об’єктів становить 1261,5 га, що складає 1,74% площі району і лише 0,06% площі заповідних об’єктів Львівської області У сусідніх районах (Миколаївський, Мостиський, Пустомитівський і Яворівський) відсоток заповідання території відповідно становить 1,36; 0,05; 4,2; і 7,7%. Усі заповідні території в межах Городоцького району – це об’єкти місцевого значення. Варто зазначити, що 96% території природно-заповідного фонду району знаходиться у межах Державного лісового фонду України (ДЛГО “Львівліс”).

На території Городоцького району відсутні об’єкти високих рівня охорони заповідників та загальнодержавних заказників; національних парків; регіональних ландшафтних парків.

Усі 12 природоохоронних об’єктів, що знаходяться на території району – це об’єкти місцевого значення: лісовий заказник (1), ботанічні пам’ятки природи (4), гідрологічна пам’ятки природи (1) та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (6).

9. Лісові заказники

На території Городоцького району знаходиться один об’єкт такого рівня охорони – лісовий заказник “Любінський”. Цей об’єкт локалізований у межах двох районів області – Городоцького, де він займає площу 1206 га та Пустомитівського (872 га). Територіально цей об’єкт підпорядковується Лапаївському лісництву Львівського.ДЛГ (кв. 52-82; 95-107). Заказник був створений рішенням Львівської облради за № 495 у жовтні 1984 р. Тут охороняються цінні дубові насадження віком понад 100 р. і різноманітні представники фауни, зокрема, сірі чаплі тощо.

10. Ботанічні пам’ятки природи

У Городоцькому районі під охороною знаходиться чотири ботанічні пам’ятки природи, які локалізовані у районному центрі:

· “Група вікових лип і каштанів” площею 0,35 га;

· “Віковий ясен” (0,05 га);

· “Віковий бук” (0,05 га);

· “Алея вікових лип” (0,3 га).

11. Гідрологічна пам’ятка природи

У Городоцькому районі під охороною знаходиться одна гідрологічна пам’ятка природи – “Свердловина 1-К курорту Любінь Великий” площею 0,25 га. Цей об’єкт забезпечує охорону санітарної зони свердловини.

12. Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва

У Городоцькому районі під охороною знаходиться шість парків-пам`яток садово-паркового мистецтва:

· парк XVII ст. у м. Комарно площею 10 га;

· парк XVIII ст. у м. Городок площею 12,0 га;

· парк XVII ст. у м. Городок площею 3,5 га;

· парк XVII ст. у м. Городок площею 12,0 га;

· парк. курорту “Великий Любінь” у смт. Великий Любінь площею 12,0

· парк XVII ст. у смт Великий Любінь площею 5,0 га.

· парк с. Вишня.

На території району зустрічаються види рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України [Червона книга України. Рослинний світ /Під ред. Ю.Р.Шеляг-Сосонкаю - К.: Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1996].

Жоден з червонокнижних видів рослин, які виявлені на території Городоччини, не внесений до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1992).

Cеред тварин, які зустрічаються на території Городоцького району, до Червоної книги України [Червона книга України. Рослинний світ /Під ред. Ю.Р.Шеляг-Сосонкаю - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1996], відносяться види I (зникаючі), II (вразливі) та III (рідкісні) категорій.

©