Сьогоднішнього дня чекали особливо. Саме сьогодні повинно було відбутися засідання Верховної Ради, на якому мала бути розглянута можливість повернення до Конституції 2004 року. Основним пунктом у тій конституції є значне обмеження повноважень президента, тобто, фактично, повернення до парламентсько-президентської республіки. Це була одна з головних вимог протестувальників на Майдані. Дві інших – негайна відставка Президента Януковича і звільнення від відповідальности всіх затриманих активістів.

О 8 год. ранку люди вирушили з Майдану до Верховної Ради, але підходи виявилися заблокованими міліцією і «Беркутом». Вулицю перегородили вантажними автомобілями, за якими стояли підрозділи міліції. Протестувальники зайняли перехрестя вулиць Інститутської та Шовковичної. Молодь у власноруч зроблених обладунках, з прапорами, в касках підійшла до вантажівок, а жінки і старші залишилися на перехресті.

Міліція за вантажівками ховалася за щитами, а з-за їхніх спин в натовп протестувальників почали летіти світло-шумові та газові гранати. Одна граната «Терен-7» вибухнула в мене під ногами, уламок впився в ногу. Кілька газових гранат розірвалося 2-3 метри далі, а одна – просто переді мною.

Якась незнайома жінка надягнула мені на голову будівельний шолом, чим безперечно врятувала мені життя. Добре, що медична служба Майдану виявилася поряд – вони надали мені негайну допомогу, оскільки було таке відчуття, ніби хтось кинув мені просто в очі жменю грубого піску, а газ не давав дихати. Рану на нозі обробили вже на Майдані.

Як виявилося пізніше, за шеренгами міліції стояли «тітушки» – кримінальні елементи і невдахи-спортсмени.

Коли стояти біля КамАЗів стало небезпечно, ми відійшли за перехрестя. Тоді на даху будинку навпроти ми помітили кількох «беркутівців». Вони зручно вмостилися на даху і ніби для забави кидали на голови безборонних протестувальників гранати, а потім дістали гвинтівки і стріляли на влучення. Міліціонер, що був найближче до рогу даху, зробив з ґуми катапульту, за допомогою якої міг метати гранати далі – туди, де стояли жінки і старші люди, котрі не мали жодних засобів особистого захисту. Проти мітингувальників застосували водомети, «тітушки» кидали пляшки з запалювальною сумішшю. Олег Мусій, координатор медичної служби Майдану сказав, що поранених дуже багато, є також з вогнепальними пораненнями.

Протестувальники в Маріїнському парку змушені були рятувати та евакуйовувати жінок і дітей, котрих привезли на Антимайдан. У пресі вже з’явилася інформація прихильників Партії регіонів, що це опозиція винна в тому, що на вулицях столиці потерпіли жінки й діти.

На фото – рештки гранат і набої, зібрані просто під ногами.

Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко зі сцени Майдану сказав, що Янукович вже в літаку і з нього керує придушенням Майдану. Депутати Верховної Ради відразу після перших заворушень втекли з приміщення парламенту, кількох комуністів вдалося затримати.

У Києві зупинилося метро, увесь громадський транспорт працює безкоштовно, вулиці завантажені на 10 балів за 10-бальною шкалою. Перекрито вулиці, опівночі закривають в’їзд до столиці. Надзвичайний стан у Києві не оголошено, але ті заходи, яких вживає влада, де-факто є надзвичайним станом. Професор Олексій Гарань сказав, що це не надзвичайний стан – це бойові дії проти свого народу!

Чи влада свідома того, що вона зробила? Чи використані засоби придушення протестів є адекватними?

Чи дев’ятеро вбитих, кілька помираючих і понад 150 поранених (станом на 20.00) – це вже достатньо, щоби Европа врешті прореагувала?

Український поет Олександр Олесь ще 22.08.1931 написав поезію «Пам’ятай»:

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала,
І дружньої помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива,
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.

Люда