Архів за Лютий 25, 2014
Україна в скорботі
Сьогодні я поїхала на Майдан не за звичним маршрутом – вийшла на станції метро «Хрещатик» і попрямувала до виходу «вулиця Інститутська». Не перебільшуючи, зізнаюся, що руки й ноги тремтіли. Раптом згадалося 18 лютого, коли разом з товаришкою ми йшли в безперервному потоці майданівців, котрі несли прапори і співали патріотичних пісень. Я була там передовсім як журналістка, не хотіла пропустити жодного моменту, факту чи історії революції. Товаришка, як тисячі інших жінок і літніх киян, не уявляла собі, що її могло б не бути на Майдані в такий важливий день – якраз планувалося засідання Верховної Ради, на якому мали бути прийняті постанови, важливі для долі країни. Тим більше, що троє її синів крокували в шеренгах сотень Самооборони Майдану. Усі троє (33, 28 і 19 років) – молоді, високі, гарні і освічені. Старший – одружений, батько двох синів; молодший – після закінчення ексклюзивної гімназії східних мов зараз студент КПІ; середній син – фахівець з ІТ. Просто такі, як і їхні побратими, що маршували зараз з ними пліч-о-пліч до будинку Верховної Ради на Грушевського.