Як то було

Не знаю, чи серед всіх любінчан я був у тій справі піонером, але перше підключення до мережі інтернет із домашнього комп’ютера я зробив приблизно у 1998 році. Мушу сказати, що окрім засвідчення самого факту підключення, жодної іншої користі від тої події не було — я лише зайшов на веб-сторінку гімназії, де я колись вчився (перша адреса, яка прийшла мені тоді до голови), покликав брата, показав примітивну картинку на екрані чорно-білого монітора, і гордо промовив — «Брат, дивись! Ото — інтернет! Наш комп’ютер — в інтернеті!». Брат, здається, всієї урочистості моменту не відчув. А я вже мусив відключатися, бо підключення здійснювалося через телефонну лінію, по міжмісту до львівського провайдера UARnet, і коштувало просто шалених (як для студента першого курсу) грошей.
Тоді здавалося, що інтернет ніколи не стане доступним. Єдиним способом підключення був діал-ап (англ. dial-up, підключення по телефонній лінії за допомогою модему), хороший модем коштував як пів мого комп’ютера, вартість зв’язку складала приблизно одну середню зарплату за 20-30 годин в інтернеті, а його якість заставляла бажати кращого.

Більш-менш доступний для любінчан інтернет з’явився років через п’ять, коли «Укртелеком» встановив у Городку модемний пул (цілих шість модемів на район =) ). Коли то все тільки починалося, лінія зв’язку з Городком ще не зовсім зігнила, і якість роботи була досить і досить пристойною, швидкість — чесних 33.6 кілобіти. Ціни також не могли не тішити — щось за 25 грн. можна було мати «нічний інтернет» — безлімітний доступ із 23:00 до 08:00, або погодинно, точної ціни також не пригадаю, але то було значно дешевше, аніж вартість інтернету у Львові.

Приблизно в той самий час у операторів мобільного зв’язку (Київстар та UMC) з’явилася послуга доступу в інтернет із використанням технології GPRS. При цьому способі підключення оплата здійснювалася не за час з’єднання, а за трафік (об’єм прийнятої та переданої інформації), що робило такий інтернет цікавим варіантом для застосування програм, котрі оперують невеликими об’ємами інформації (наприклад – електронна пошта з простими текстовими повідомленнями, різноманітні сервіси для спілкування у текстовому режимі і т.п.). 10 годин інтенсивного спілкування в ICQ вартували приблизно 4-6 грн. — не так вже й багато. Особливо якщо зважити на те, що ви мали доступ у інтернет із будь-якого місця, що входить у зону покриття вашого оператора мобільного зв’язку.

Сьогодення

Нині в Любені можна підключитися наступними способами:

• ADSL (послуга «ОГО!» від «Укртелекому»);
• Діал-ап (знову ж таки від «Укртелекому»);
• GPRS/EDGE (через будь-якого оператора мобільного зв’язку);
• Супутниковий інтернет;

Розкажу про них докладніше.

ADSL

Підключення до інтернету за технологією ADSL здійснюється через звичайну телефонну лінію, в Любені ця послуга надається абонентам 54-ї АТС. Цей спосіб підключення є беззаперечно найкращим на сьогоднішній день. Його переваги:

• Висока швидкість зв’язку (128-1024 кбіт) — цього достатньо для відеозв’язку, прослуховування інтернет-радіо та завантажування великих об’ємів інформації (відеофільми, музика тощо);
• Низькі ціни. В «ОГО!» є безлімітні тарифи — за порівняно невелику (~100 грн.) щомісячну абонентську плату ви можете скільки завгодно користуватися інтернетом;
• Незважаючи на те, що підключення здійснюється по телефонній лінії — телефон лишається незайнятим, ви можете телефонувати та приймати телефонні дзвінки.

Недолік в «ОГО!» лише один — то сервіс від «Укртелекому», такої дивної компанії, котра знаходить купу грошей на рекламу своїх послуг і при тому не особливо напружується аби ті послуги надавати. Тому в Любені вельми проблематично стати абонентом 54-ї АТС і підключити послугу «ОГО!». Сумно.

Dial-up

Минулої осені, коли я був у Любені у відпустці, діал-ап був найнадійнішим способом змарнувати час, гроші та нерви. Щоправда, в мене вдома телефон від 24-тої АТС, на котрій, здається, використовується якесь суперсекретне обладнання — новітні генератори шуму і різноманітних перешкод на лінії. Додзвонитися на городоцький модемний пул було взагалі безнадійно, а з укртелекомівським номером, котрий на 8-800… зв’язок тримався протягом 15 хв. максимум.

Значно краща ситуація в абонентів 54-ї АТС — там із якістю зв’язку все гаразд. Але, в будь-якому випадку, діал-ап — то далеко не найкращий спосіб підключення. Бо:

• як правило — почасова оплата за доступ в інтернет, а то нецікаво;
• невисока швидкість — 24-48 кбіт/сек;
• поки ви в інтернеті — зайнята телефонна лінія, і ніхто не може до вас додзвонитися.

Вартує додати, що у розвинених країнах про цей спосіб підключення вже давно забули.

Інтернет через GSM-мережі

Все, що вам потрібно для такого підключення — це SIM-карта одного з доступних у Великому Любені операторів мобільного зв’язку, та мобільний телефон, що підтримує стандарти передачі даних GPRS та/або EDGE і якимось чином підключається до комп’ютера (за допомогою кабелю, інфрачервоного порту чи по Bluetooth). Швидкість роботи GPRS – приблизно така сама, як при підключенні через діал-ап, EDGE — у декілька разів вища, але то ще залежить від завантаженості мережі — у «час пік» з інтернетом все погано.

Тарифікація, як я вже казав вище, здійснюється згідно об’єму переданої інформації, а не за час роботи з’єднання. Вартість у більшості операторів все ще занадто висока, щоби використовувати такий спосіб підключення для нормальної повсякденної роботи в інтернеті, але це зручно, коли потрібна мобільність. Ну, і коли немає жодних інших варіантів. Бо GSM-мережа вже доступна практично всюди.

Супутниковий інтернет

Якщо ви вже маєте сателітарну антену — можна підключатися до інтернету через супутник, обладнавши ваш комп’ютер сат-тюнером. Щоправда, супутникова антена буде використовуватися лише для прийому інформації з інтернету, а для відсилання інформації в інтернет обов’язково знадобиться ще якийсь спосіб підключення. Як правило, для організації вихідного каналу використовується GPRS або EDGE. Швидкість такого інтернету доволі пристойна — від 64 кбіт/сек і вище. Тарифікація здійснюється за об’єм прийнятої інформації, вартість одного мегабайта — від 2 копійок (у пізню ніч) до 12-15 копійок удень. Задорого, щоби не обмежувати себе ні в чому, але якщо не завантажувати великі файли (фільми, образи компакт-дисків із програмами) — цілком прийнятний варіант.

Перспективи

Мережі 3G

Усе більшої популярності набувають мережі зв’язку третього покоління (3G) — наступний етап розвитку стільникових мереж. Абоненти такої мережі можуть користуватися як звичайними послугами мобільного зв’язку (телефонні розмови, SMS, MMS), так і новими послугами, застосування котрих стало можливим завдяки високій швидкості передачі даних в мережах 3G — відеозв’язок, швидкісний інтернет.

У Львівській області 3G-мережі мають компанії People.Net, МТС та Utel, проте Великий Любінь, наразі, знаходиться поза зоною покриття. Тарифи на доступ в інтернет можна побачити на сторінках операторів, так само як і актуальні мапи з зонами покриття.

Мережі WiMax

WiMax — це новітній стандарт бездротових мереж передачі інформації. В Україні поки що таку послугу надає тільки одна компанія — «Альтернет». Вони мають представництво у Львові, але їх зона покриття закінчується приблизно в районі Ставчан. Послуги WiMax доволі недешеві (одна тільки абонплата складає від 180 грн. за місяць), але є всі підстави вважати, що з часом ціни стануть значно нижчими і наблизяться до сьогоднішніх цін на ADSL-інтернет.
Варто зазначити окремо, що WiMax — зручне рішення не лише для підключення до інтернету, але й для об’єднання комп’ютерів міста в локальну мережу.

Жирна риска, але зовсім не крапка

Інтернет, незважаючи на те, що багато хто з жителів Великого Любеня все ще плутає його з інтернатом, вже доволі давно не є у нашому місті якоюсь екзотикою. На сьогоднішній день у Любені існує, як мінімум, один доволі хороший варіант підключення до мережі — послуга «ОГО!» від «Укртелекому». У недалекому майбутньому з’явиться ще декілька альтернатив, котрі, по-перше, будуть бездротовими, а, по-друге, на відміну від «ОГО!» — будуть надаватися компаніями, насправді зацікавленими у залученні нових клієнтів та наданні їм якісних послуг.

Як на мене, найсерйознішим стримуючим фактором у підключенні наших найближчих сусідів до всесвітньої мережі є недостатня її популяризація — люди просто не мають поняття, чим насправді є інтернет, скільки всього корисного та цікавого там є, які сервіси там надаються і наскільки змінюється життя, коли то все одного чудового дня приходить до вашої оселі.

По мірі сил, натхнення та вільного часу, через сторінки цього сайту я буду намагатися виправити ситуацію, що склалася.

Ігор Помаранський

Ви можете висловити свою думку щодо цієї статті на форумі.