Сервіси стають щораз простішими і зручнішими, тому коло користувачів інтернету сьогодні охоплює практично всі верстви населення — від школярів до пенсіонерів. І переважна більшість цих (нових) користувачів, зазвичай, не дуже добре поінформовані щодо можливих небезпек. І з великою довірою відноситься до того, що тут бачить.

Звісно, було би дивно, якби тим не скористалися шахраї, зловмисники і просто не дуже порядні люди.

І вони користуються!

У цій статті я би хотів розказати про деякі яскраві приклади зловживання довірою і пояснити, хто і для чого це робить.

Збір грошей (ніби-то) на лікування хворих дітей

Увага! Звісно, далеко не всі подібні повідомлення є шахрайством. Але з того, що я бачу по групах — дуже, дуже значний відсоток подібних повідмолень — від шахраїв.

Типові ознаки шахрайства:

• мінімум даних про хвору дитину (часто навіть не вказано, із якої області/міста дитина, не вказано прізвище)
• при спробі знайти іншу інформацію про цю дитину в інтернеті — у результатах пошуку Google нічого немає
• пошук по вказаному номеру кредитної картки або телефону може давати цікаві результати (наприклад інші оголошення про збір коштів для хворої дитини — з іншим іменем та/або фото, або інші явно шахрайські оголошення)
• не завжди, але досить часто гроші збирають на картки Ощадбанк або інших банків, що не мають розвинених сервісів інтернет-банкінгу (бо при переказі на них не видно ім’я/прізвище отримувача, тому не треба заморочуватися з тим, щоби вони співпадали з прізвищем дитини)

Натомість, типові ознаки справжнього оголошення про збір коштів на лікування:

• докладна інформація про дитину, хворобу і потреби
• коли щось таке стається — люди звертаються до місцевих чи державних ЗМІ, і інформацію можна знайти на інших перевірених ресурсах (сайти газет, телеканалів тощо)
• оголошення локальне — бо нема особливого сенсу збирати кошти на лікування дитини зі Львова у групах Харкова чи Одеси, і навпаки.

Хто це робить: якщо культурно — якісь нелюди без серця.

Для чого це роблять: щоби виманити у довірливих людей гроші.

Як чинити?

• Ніколи не переказуйте гроші, якщо ви не впевнені, що гроші дійсно будуть витрачені на лікування дитини.
• Ніколи не поширюйте оголошення, у достовірності котрого ви не впевнені. Інакше ви будете співучасником шахраїв.
• Якщо бачите такі оголошення і маєте час перевірити дані — повідомляйте у коментарях тих, хто це опублікував, про потенційну небезпеку. Запитуйте у коментарях, чи дані перевірені.

Випадковий вибір переможця

Останнім часом це шахрайство стало дуже популярним у Facebook. Виглядає воно як допис із фотографіями чемоданів грошей, дорогих автомобілів, приватних літаків, із текстом, що хтось (часто вказують відомого актора, Dwayne The Rock Johnson) обере випадковим чином «переможців» і подарує їм великі суми грошей. Іноді вказується, що сума «виграшу» залежить від країни проживання та/або дати народження майбутнього «переможця», але в будь-якому разі цифри там захмарні — 10 млн €, 80 млн € і т.п.

Для участі у «лотереї» допис треба поширити у п’ять груп.

Раніше бували і інші варіації: «у зв’язку із переїздом до іншої країни подарую щасливому переможцю свій старий Apple MacBook/Mercedes SLK/BMW M5» і т.п.

Не можу вам передати, як адміністратори груп Facebook «тішаться», коли їм пачками такі повідомлення находять. У більшості випадків, тих, хто це надіслав, відразу блокують у групі.

Хто це робить: дрібні інтернет-шахраї.

Для чого це роблять: для того, щоби набрати багато вподобань сторінки або учасників групи. Потім таку сторінку або групу можна продати досить дорого — від кількох сотень до кількох тисяч $$, залежно від того, наскільки велику аудиторію вдалося зібрати.

Як чинити: не поширюйте у групах дописи, що не мають стосунку до тематики групи. І не вірте в казки. :)

Facebook переказує $1 за кожне поширення і вподобання

Також досить популярне шахрайство — допис із фото дитини або жінки хворої на рак, іноді фото скалічений тварин, із текстом про те, що Facebook ніби-то переказує гроші на лікування. Деколи є приписка, що, ніби-то після 5 поширень на вашому профілі Facebook з’явиться «сердечко».

Хто це робить: дрібні інтернет-шахраї або жартівники

Для чого це роблять: тут можливі варіанти

• аналогічно, як у попередньому випадку — для того, щоби зібрати велику аудиторію і продати ресурс
• деколи просто для розваги — подивитися, скільки людей у це повірять.

Як чинити:

• не поширювати
• у коментарях тих, хто поширив, пояснювати, що відбувається.

Скріншоти із Viber без зворотніх контактів із закликами «розіслати по групах»

Приклад:

Особливості:

• не зрозуміло, яка дата оригінального допису (часом пошук в Google за зображенням показує, що тій історії років 5-10)
• не зрозуміло, що робити, якщо би раптом таку дитину десь знайшли. Ніяких зворотніх контактів нема.

Хто це робить: «жартівники».

Для чого це роблять: не зрозуміло. Можливо для того, щоби посміятися над довірливими людьми.

Як чинити:

• не поширювати
• у коментарях тих, хто поширив, пояснювати, що відбувається.

Новини із дuвнuмu буkвамu у загол0вkах і mekcmi

І більшості випадків це «зрада» і «сенсації». Дивні букви (де частина символів замінена на літери латинського алфавіту, що виглядають подібно до кирилиці) — це прийом, за допомого котрого сміттєві сайти крадуть вміст із інших сайтів таким чином, щоби пошукові системи (такі як Google) вважали, ніби їх контент не крадений, а оригінальний. Таким чином невелика група спеціалістів може легко підтримувати декілька десятків «новинних» сайтів, завдяки «сенсаційності» публікації набрати величезну аудиторію відвідувачів і заробляти немалі гроші на рекламі.

Але поза допомогою у збагаченні лінивим веб-майстрам, і є інші потенційні ризики:

• у потрібний момент ці сайти можуть переключитися на поширення ворожої пропаганди
• репости подібних публікацій потім можуть вважатися маркерами того, що ближче до виборів вам можна згодовувати рекламу певного типу (як це було успішно зроблено, наприклад, компанією Cambridge Analytica у Великобританії перед Brexit)

Хто це робить: недоброчесні інтернет-ділки та/або спецслужби ворожих країн.

Для чого це роблять: зібрати велику аудиторію на сміттєвих сайтах, мати змогу донести потрібну (неправдиву) інформацію у потрібний момент до великої аудиторії.

Як чинити:

• не поширювати
• у коментарях тих, хто поширив, пояснювати, що відбувається.

Висновки?

В інтернеті цікаво та весело, алее… — далеко не всьому, що ви бачите у соцмережах, можна вірити. Скажу більше — якщо ви зареєструвалися у Facebook тільки рік чи два тому, і список ваших друзів на 90% складається із таких самих як ви «новоприбулих» — правдивої інформації у вашій стрічці новин може бути менше, ніж брехні різного ступеню брехливості. І шахрайств.

Це завжди треба мати на увазі і ставитися до інформації максимально критично. В особливості перед тим, як щось поширити — бо ті, хто вас додав до списку друзів мабуть довіряють вам, як знайомій людині, і це підвищує довіру до всієї інформації, котру ви поширили. Умовно, якщо хтось перекаже тисячу гривень шахраям прочитавши поширений вами допис — у цьому буде і ваша вина.

Також, для того, щоби менше напружуватися у роздумах «правда чи брехня» у процесі читання своєї стрічки у Facebook — підпишіться на ресурси, котрі заслуговують на довіру. Офіційні ЗМІ (дуже рекомендую сайт «Новинаря»), благодійні фонди (якщо справді хочете допомагати хворим дітям, рекомендую «Крила надії»), відомих письменників, суспільних діячів, волонтерів, військових, політиків.

Яким буде український Facebook, чи робитиме він світ кращим чи гіршим — залежить від кожного з нас. Шануймося.

Ігор Помаранський

Тепер всі любінчани, а особливо ті, хто сьогодні перебуває далеко від дому, матимуть змогу бачити рідну церкву і всі богослужіння, що там відбуваються.

Гроші на придбання, встановлення і налаштування обладнання пожертвували меценати:

Юрій Кіра
Богдан Кориляк
Тарас Ковалишин
Мирон Федечко

Висунув ідею та організував роботи Мирон Федечко.

Дякуємо!

Ігор Помаранський

22 січня 2017 р., Великий Любінь на Львівщині. У церкві св. Миколая УГКЦ відбувся ІІІ Фестиваль колядок «Бог предвічний народився», організований ГО «Один одному» спільно з греко-католицькою парохією селища, справді живою парохією. Відкриваючи Фестиваль, настоятель о. декан Богдан Тишкун підкреслив, що в цей важкий час особливо побожним добрим ділом є колядування. У День злуки коляда хорів з різних християнських церков звучала як свідчення єдності українців, збереження прадавніх традицій – до якої б церкви не належали вірні.

Дитячих церковних хорів на Львівщині є небагато, тому цього року організатори вирішили запросити на фестиваль саме дитячі колективи. Уже традиційно фестиваль був екуменічним. Як серед виконавців, так і серед слухачів були представники різних християнських церков.

Чудовим співом колядок та щедрівок Фестиваль відкрив Дитячий хор парохії св. Миколая УГКЦ смт Великий Любінь під керівництвом Ольги Паньків. У хорі співають діти віком від 10 до 18 років з музичною освітою і без неї. Колектив бере участь у різних співочих конкурсах і фестивалях. Цьогоріч у їхньому виконанні професійно звучав всесвітньовідомий «Щедрик» М.Леонтовича, традиційні колядки і щедрівки, які разом із хором співали всі присутні на святі.

На Фестивалі виступив дитячий зразковий хор «Поема» Народного дому і Парохії св. влкмч. Димитрія УГКЦ с.Оброшино, керівник Юрій Гадзецький, диригент Марта Соловій. Хор співає від 1997 року Літургії в місцевому храмі, бере участь у важливих мистецьких заходах району і області, у міжнародних та всеукраїнських конкурсах і фестивалях. На фестивалі у Великому Любені хор виконав в’язанку різдвяних колядок, Білобірську щедрівку і добре знану колядку «Бог ся раждає».

Дитячий хор храму Благовіщення (м.Городок, керівник Наталія Давида), який приїхав на фестиваль з районного центру, був заснований сестрою Христиною сестер служебниць Непорочної Діви Марії. З Літургією та церковними концертами хористи об’їздили численні святі місця Західної України, відвідали усі церкви Городоцького району. Влітку хор відзначатиме чверть віку своєї діяльності. У рамках фестивалю хор виконав колядки на музику і слова Лесі Горової та Соломії Теслі, а також відому і люблену «Нова радість стала».

Унікальну програму привіз на фестиваль дитячий колектив (хор і ансамбль) з Церкви Преображення Євангельських християн баптистів м.Львів під керівництвом Віти Якобчук. Колектив, у якому співали і грали наймолодші на сьогоднішньому фестивалі діти (віком від 6 років) представив добірку колядок, перекладених з інших мов українською. Різдвяні пісні народів світу незвично, але дуже органічно лунали під склепінням церкви в супроводі інструментальної музики: дві скрипки, віолончель, дзвіночки, акустична гітара і синтезатор.

Уже традиційний фестиваль колядок у Великому Любені став святом для цілої парохії. Жінки з парохіяльної ради від щирого серця спекли смачні торти для маленьких учасників, інші господині пригощали гостей чаєм-кавою, а один господар зварив у казані на вогнищі справжній козацький куліш, яким частували всіх співаків. Місцева майстриня-пекар з власної ініціативи спекла близько півтори сотні пряників авторської роботи – кожна дитина, що співала на фестивалі, і керівники хорів-учасників отримали в подарунок таку солодку пам’ятку про це свято.

На завершення релігійно-співочої зустрічі, як годиться, залунала колядка, назву якої взяв собі Фестиваль – «Бог предвічний народився». Разом з учасниками у теплій родинній атмосфері гучно колядували місцеві мешканці з усіх тутешніх церков: греко-католики, православні, римо-католики.

Люда Бублик

23 жовтня 2016 р. в смт Великий Любіть відбувся Шостий фестиваль церковних хорів Стрийської єпархії, присвячений Рокові Божого Милосердя. Співоче свято у храмі св. Миколая розпочалося Молебнем до Пресвятої Богородиці перед фестивальною іконою Борусівської Божої Матері, яка протягом року перебувала у храмі, а в день фестивалю була передана церковному хорові парохії св. Володимира і свщмч. Омеляна Ковча з Перемишлян, де тепер залишатиметься цілий рік аж до наступного фестивалю. Відтак учасники свята, господарі і гості з різних конфесій заспівали разом молитву «Боже, великий, єдиний».
Як зазначив о. Зиновій Микласевич, голова відділу архітектури, культури та сакрального мистецтва Стрийської єпархії, від початку було вирішено, що це не буде конкурс, змагання, бо годі визначити, хто з нас краще і ревніше молиться до Бога через спів. Це – величне свято пісні на славу Божу, подяка Всевишньому за його дари для нас. Ікона Матері Божої Борусівської з власної волі стала символом фестивалю, бо її з Нового Роздолу, де відбувався гала-концерт церковних хорів, забрали до Бібрки, і там вперше концерт церковних хорів пройшов уже як фестиваль.
Дитячий хор великолюбінської парохії св. Миколая виконав гімн фестивалю, слова якого були написані у Ходорові, а коли фестиваль приїхав до Городка, то реґент місцевого церковного хору «Благовість» склав музику до них.

Любителі хорового співу насолоджувалися майстерним виконанням релігійних творів майже двадцятьма церковними хорами не лише з шістнадцяти деканатів п’яти районів Стрийської єпархії. Географія учасників фестивалю була дуже широка: на мапі крайні місцевості, з яких до Любеня приїхали хори, охоплюють Мостиська, Повітно, Унів, Перемишляни, Семегинів і аж Івано-Франківськ.
Два творчих колективи (чоловічий секстет і хор катедрального собору Воскресіння Христового), що приїхали з центру сусідньої області, захопили професійним виконанням складних релігійних творів Артемія Веделя, загально люблених пісень в обробці Миколи Леонтовича. Подивляєш самовідданість учасників церковних хорів, які попри завантаження щоденними турботами, знаходять час посвятити себе і своє обдарування для загального добра. Хор дотепер взяв участь у понад 160 концертах як в Україні, так і за кордоном (Польща, Литва, Австрія, Словаччина, Італія). У 2012 р. співав Святу літургію в базиліці св. Петра у Ватикані, здобував перемоги у конкурсах хорової музики в Білостоці і Варшаві (міжнародний хоровий фестиваль Varsovia Cantat). У камерному хорі «Воскресіння» з Івано-Франківська співає подружжя, яке взяло зі собою на фестиваль до Любеня маленьку донечку – дитина вийшла на сцену за ручку з мамою і допомагала реґентові дириґувати хором.

Фестиваль церковних хорів є екуменічним. На VI фестиваль приїхав церковний хор парохії Вознесіння ГНІХ УАПЦ з міста Мостиська. У попередніх святах брали участь хори з інших релігійних конфесій.
Свято, що відбулося, є важливим і величним не лише співочим заходом. З багатьма хорами на фестиваль приїхали парохи, щоб підтримати свої колективи і налагодити контакти з іншими. А парох із с.Гірське навіть співав на сцені разом із хором.

«Фестиваль – це також нагода поспілкуватися для парохів нашої єпархії, чиї церкви віддалені одна від одної на багато десятків кілометрів, і дуже рідко випадає можливість зустрітися, обговорити насущні проблеми і важливі питання служіння. Це також місце для професійного обміну реґентів. Фаховий рівень учасників дуже високий – сьогодні разом з іншими співали викладачі Дрогобицького музичного училища ім. Барвінського, Народний хор «Калина» санаторію «Великий Любінь», хор «Воскресіння» з Івано-Франківська, учасники якого – випускники музичних закладів із різних міст України», – зазначив о. декан Богдан Тишкун.

Співоче торжество тривало до пізнього вечора, але навіть після його закінчення люди не хотіли розходитися: у новозбудованому центрі дошлюбної підготовки при церкві частувалися справжнім козацьким кулішем, звареним місцевими господарями, як і годиться, у величезному казані на дровах; смакували понад півсотнею розмаїтих солодких пляцків, напечених вправними любінськими господинями. І співали… співали… співали…
На свято до Великого Любеня прибули очільники Городоцької та Мостиської районних рад і районних державних адміністрацій, народний депутат і голова селищної ради.

Люда Бублик для газети «Народна думка»

18 квітня 2015 року в польському прикордонному селищі Медика відбувся міжнародний турнір з гандболу серед дівчат 2002-2003 р.н. Участь в турнірі взяли дружини з таких міст як: Жешув, Ярослав, Зажеч, Пшеворськ, Краснік, Люблін, Медика. Україну представляла команда «Верес» із смт. Великий Любінь. Наша дружина потрапила в групу А де почергово перемогла команди Медики із рахунком 17:7, Жешува — 13:8, і Зажече — 19:4, що дозволило їм вийти у фінал. У другій групі Б дружина м. Ярослава перемогла команди Пшеворська з кінцевим результатом 15:11, Красніка — 11:4, Любліна — 18:14 і також вийшли до фіналу. Третє місце виборола дружина зі Жешува, яка перемогла команду Медики з рахунком 17:11. У фіналі зустрілись український «Верес» та дружина з польського міста Ярослав. Рахунок зустрічі 12:7.

Зазначаємо, що це шостий турнір команди за цей навчальний рік. Наступний турнір в якому братиме участь «Верес» відбудеться 14-18 травня в м. Грифув (Республіка Польща) де також змагатимуться дружини із Словаччини, Чехії, Німеччини, України та Польщі.

Склад команди: Вікторія Бублик (капітан команди), Діана Літньовська, Діана Груник, Вікторія Лабич, Ольга Фостяк, Ольга Лига, Галина Герин та Анастасія Вишинська. Ольга Фостяк була визнана кращим воротарем турніру. Тренер команди — Віктор Фариняк.

Інформація зі сторінки Городоцької Міської Ради у Facebook.

Рівно місяць тому у місті Самбір Львівської області відбувся обласний конкурс-фестиваль, присвячений 200-річчю з дня народження Михайла Вербицького — автора гімну України, участь в якому брали хорові колективи чи не з кожного району.

Народний хор музичного об’єднання «Калина» селища Великий Любінь зайняв перше місце у номінації «Народний спів». Наші хористи виконали чотири твори, один з яких М.Вербицького «Хваліте!» та ще дві народні пісні в обробці керівника хору Й.Литвинського («За байраком байрак» та «Гей, соколи!»), а також «Історію» на сл.Б.Стельмаха, муз.М.Дуди.

Творчість М. Вербицького — важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва. Творчий спадок митця нараховує 133 відомих композиції: музика до 12 спектаклів, 18 оркестрових робіт, включаючи 9 симфоній, 37 священних хорових робіт, 15 робіт для різних інструментів, 10 романсів, камерні твори, 30 великомасштабних світських хорових робіт, камерні твори, вокальні ансамблі, аранжування народних пісень. Відзначення 200-річчя з дня народження Михайла Михайловича Вербицького обумовлене значущістю його постаті для розвитку української культури і державності та дозволить належним чином вшанувати ювілей священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до Державного Гімну України «Ще не вмерла України» Михайла Вербицького, віддати шану його таланту.

На зустріч з’їхалися шкільні психологи та логопеди з цілого Городоцького району, вихователі з Великолюбінської спеціалізованої школи. Гостями зустрічі були дві мами дітей з аутизмом, що є учнями школи «Довіра» у Львові. Одна з них – психолог Ольга Шмалюк. Як фахівець і як мама дитини з аутизмом, вона особливо тонко відчуває тему. Психолог розповіла, що таке аутизм, його ознаки, проблеми, з якими стикаються психологи та вчителі, а також батьки дітей з аутизмом.

Використовуючи фрагменти фільму «Темпл Ґрандін» про жінку аутиста, яка зараз є доктором психологічних наук з аутизму і мешкає у США, психолог показала конкретне мислення та відсутність уяви в аутистів, їхню велику перебірливість у їжі. Стереотипність рухів і мислення, постійна тривога, занижений чи завищений поріг чутливості, відсутність мовлення, проблеми у соціалізації – ось головні проблеми аутистів. Також п.Ольга розповіла про альтернативні методи спілкування з аутистами: TEACCH. PECKS. ABA-терапія.

Інша гостя, п.Надя більше зосередилася на проблемах батьків, з якими ті стикаються, маючи дитину з аутизмом. Батьки проходять три етапи своєї поведінки: 1 – шок: «Чому я? Чому зі мною? За що?»; 2 – несприйняття: «Це неправда, лікарі щось наплутали, вони помилилися, все минеться, якщо купити потрібні ліки…»; 3 – сприйняття і прийняття. Тільки на цьому етапі є усвідомлення проблеми!

Звичайна людина сприймає світ цілісно. Для аутиста кожна деталь має своє особливе значення. Дехто з них чує, як росте трава, дехто – не терпить жодного голосного звуку, бо це ніби «свердлить» їм голову. Дехто з аутистів за життя не промовив ані слова, а дехто написав чудову музику, створив яскраві мультфільми, зняв неперевершені фільми, що вразили увесь світ! Моцарт, Білл Ґейтс, Уолт Дисней, Стівент Вілтшер, Стівен Спілберґ – ось лише деякі імена світової слави людей, що страждали на аутизм.

Дирекція Великолюбінської загальноосвітньої школи, розуміючи важливість проблеми і відсутність повної інформації про аутизм, уже другий рік поспіль радо приймає такий інформаційний захід і всіляко сприяє поширенню знань про цю мало досліджену особливість людської психіки. Минулого року у школі відбулася така зустріч для учнів. Виглядає на те, що співпраця стає традиційною і буде продовжуватися в майбутньому, щоб громада нашого району більше довідалася про мало досліджені проблеми особливих людей.

Люда Бублик

25 січня 2015 р., Великий Любінь що на Львівщині. Сьогодні у церкві св. Миколая пройшов Фестиваль колядок «Бог предвічний народився», організований ГО «Один одному» за сприяння греко-католицької парохії селища. Відкриваючи Фестиваль, настоятель о. Богдан Тишкун підкреслив, наскільки важливим, особливо в цей важкий час, і милим Богові є колядування: «Хто співає — двічі молиться, хто колядує — молиться тричі».

Чудовим співом колядок та щедрівок Фестиваль відкрив Дитячий хор парохії св. Миколая УГКЦ смт Великий Любінь. Хор є одним із небагатьох дитячих церковних колективів на Львівщині, але юні учасники дуже відповідально ставляться до права і обов’язку бути церковним хором, тому добиваються значних успіхів у хоровому співі.

На Фестивалі виступив Хор церкви св. ап. Петра і Павла УГКЦ м. Комарно. Попри те, що колектив співає лише від 2013 року, а його учасниками є співаки-аматори, звучить від професійно. Особливо зворушливо комарняни заспівали «Щедрика» в обробці М. Леонтовича, завдяки якому нашу українську щедрівку співають найславніші хорові колективи різними мовами по цілому світі.

Чоловічий ансамбль Церкви Преображення Господнього Євангельських християн баптистів м. Львів дав взірець досконалого співу, виконуючи, поряд із народними колядками, славнозвісну «Тиху ніч» Ф. Ґрубера. Участь колективу у Фестивалі ще раз довела, наскільки екуменічним є свято Божого Різдва, яке українці прославляють із покоління в покоління, незалежно від своєї конфесійної приналежности.

Високомистецьким співом увінчала сьогоднішній захід Народна хорова капела «Галичани» Народного дому та Парохії св. влкмч Димитрія УГКЦ с. Оброшино, яка працює вже понад чверть століття і здобула багато високих нагород у різних хорових конкурсах і фестивалях. Разом із досконалими різдвяними творами місцевих авторів, капела виконала складні «Ірмоси на Різдво» (вибрані) А. Веделя.

На завершення релігійно-співочої зустрічі, попід склепіння величавої церкви залунала колядка, назву якої взяв собі Фестиваль — «Бог предвічний народився». Разом з учасниками у теплій родинній атмосфері гучно колядували місцеві мешканці з усіх тутешніх церков: греко-католики, православні, римо-католики. Організатори сподіваються, що Фестиваль у Великому Любені стане традиційним.

Незважаючи на непевну політичну ситуацію, на майже військовий стан, на якусь нерішучість у всіх трьох гілках влади, існує загальне переконання, що треба зайнятися розбудовою держави, нормальної з усіх точок зору.

Багато говориться, що Україна — це велика країна із значним потенціалом, який після потрясінь на зламі 2013–2014 років визволився з пут крайнього матеріалізму і чекає на своє використання для загального блага народу.

Попри те, пригадуються мені слова патріарха Йосифа Сліпого, які чув особисто: «Кожний другий українець — геній, а всі ліниві…»

Якщо процитовану фразу такої авторитетної людини зрозуміти дослівно, то надії на краще майбутнє в нас нема.

Однак не все так трагічно, якщо зважати ще й на те, що патріарх Сліпий особисто був запереченням своїх слів. Спробую це пояснити.

Автор цих рядків довгі роки жив поза межами України, де мав нагоду приглядатися до співвітчизників на різних поселеннях і чути, що чужинці говорять про українців.

Поселенці з України розбудували сільське господарство Канади та Аргентини. У США заводи охоче приймають українських робітників. В Італії місцеві родини довіряють українським жінкам опіку над людьми похилого віку та наймолодшими членами своїх родин.

Пригадую також слова кардинала Жозе Полікарпо, колишнього патріарха Католицької Церкви в Португалії: «Тішуся, що моєю старенькою матір’ю займається українка, така відповідальна, чесна та працьовита жінка».

Як бачимо, у різних частинах світу наших співвітчизників вважають серйозними, сумлінними та відповідальними працівниками. То чи можна казати, що всі українці ліниві?

Однак треба звернути увагу на один нюанс.

Українських працівників у різних сферах шанують і люблять ті, хто наймає їх на роботу. Натомість у згаданих країнах у процентному відношенні мало українців, які самостійно «пробиваються» на керівні посади і здобувають загальне, міжнародне визнання у своєму фаху.

Вивчаючи історію України, все ж натрапляємо на осіб (і їх є доволі), яких можна називати світочами у сфері науки, політики, культури (у різних її ділянках), економіки, сільського господарства тощо.

То знову питаємо: у чому полягає лінивство українського народу, про яке говорить патріарх Йосиф Сліпий?

Відповідь дуже проста: у тому, що лише невеличка частина українців використовує свої природні таланти.

За статистикою Нью-Йорка, тільки чотири зі ста українців вступають до вищих навчальних закладів, коли серед інших національностей це зазвичай десяткове число, яке іноді сягає 80 відсотків.

Повторюся: українці не використовують талантів, якими Господь їх обдарував, і обставин, що в них вони могли б досягати висот. У цьому полягає «лінивство» українців.

Якщо хочемо, щоб Україна була справді великою країною і наше суспільство належно розвивалося, треба закотити рукава і не тільки працювати, а й розвивати Богом дані таланти.

Це слово звертаю передусім до наших молодих громадян, на яких покладаємо великі надії.

+ Любомир, Архиєпископ-емерит

http://www.pravda.com.ua/columns/2014/06/3/7027791/

Сонячно на подвір’ї від вишиванок, квітів, національної символіки- зібралася велика шкільна родина на свято останнього дзвоника.

Ніжні почуття охоплюють душу батьків, учнів, а особливо вчителів. Адже зійшли зерна на нашій освітянській ниві — це наші випускники, для яких пролунав сьогодні останній дзвінок.

Директор школи Матківський О.Ю. з гордістю розповів усім про успіхи та перемоги, похвалився досягненнями за рік. Багато сказано теплих слів в адресу вчителів, які своєю щоденною працею навчили здобувати перемоги у житті, долати труднощі та перешкоди.

Дітей поблагословили священики, з напутніми словами звернулися до учнів школи селищний голова Буняк С.О., голова ради школи Кориляк І.Б.

Свято Дитинства вийшло яскравим, казковим.

Г.Й.Федина